ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА
Сповідь – це невимовний дар Божого милосердя людині, яка зранена гріхом блукає далеко від свого Творця. У сповіді відбувається неземне притягання творіння до Творця. Це також трибунал Божої справедливості, коли у сповіді сам Господь заявляє, що грішник, який просить у Нього прощення і кається у своїх гріхах став праведником.
На жаль, сучасна людина задовольняється своїм віддаленням від Бога і вважає, що їй не потрібний акт милосердя і виправдання. Вона «комфортно» почувається в болоті гріха, яке її втягує і хоче погубити. Гріхом сьогоднішнього світу є власне «втрата відчуття гріха», що зауважив св. Папа Йоан Павло ІІ (Dominum et Vivificantem). Тому Господь посилає до нас Святого Духа, який показує всю правду про нас і про Боже милосердя, яке не має меж. І якщо людина кається, то Бог прощає людині кожний гріх, незалежно від його важкості та кількості.
Ми рідко задумуємося над тим, що наші дні пораховані. І ми не можемо бути впевнені навіть у тому, чи буде завтрашній день. Наша зустріч з Богом може бути несподіваною, і ми можемо бути не готові до неї. Тому варто згадати Добру Новину нашого Господа, який навчав: «Сповнився час, і Царство Боже близько: покайтеся і вірте в Євангелію» (Мк 1, 15).
Сьогодні, дорогий Читачу, віддаю у Твої руки дуже цінну книжку о. Професора Яцека Салія – домініканця, у моєму перекладі. Вона зможе допомогти Тобі віднайти дорогу до джерела Божого милосердя, в якому обмиєш усі Твої гріхи і залікуєш рани падіння.
Автор книжки хоче нагадати нам, що гріх здатний нищити людину. І хоча людині властиве гріхопадіння, однак вона має порятунок у Бозі, який задля того, щоб її піднімати, заснував свою Церкву і в ній Таїнство Сповіді. Однак, щоб каяття було правдивим, людині слід знати певні вимоги, які перед нею стоять і які вона має виконати, якщо прагне отримати відпущення своїх провин.
Поручаючи Тобі, дорогий Читачу, цю працю, прагну закінчити моє переднє слово текстом, який почерпнутий з Божого Об’явлення.
Цей уривок показує, що владу відпускати гріхи Господь Ісус дав своїм Апостолам, яку вони передають своїм наслідникам: «“Мир вам!” “Як мене послав Отець, так Я посилаю Вас». Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються”» (Ів 20, 21–23).
Любов Дердзяк,
доктор богословських наук