Святі мученики Прокл і Іларій, уродженці селища Каліпта поблизу Анкари, постраждали під час гоніння за імператора Траяна (98-117). Першим був узятий під варту святий Прокл. Поставши перед правителем Максимом, він безстрашно визнав свою віру в Христа. Правитель вирішив силою змусити святого підкоритися імператору і принести жертву язичницьким богам. Під час тортур мученик передрік Максиму, що скоро той сам буде змушений визнати Христа Істинним Богом. Мученика примусили бігти за колісницею правителя, що прямував в селище Каліпт. Знемагаючи в дорозі, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою колісниця зупинилася, і ніякі зусилля не могли зрушити її з місця. Сидів у ній сановник немов закам'янілий і залишався нерухомий до тих пір, поки, на вимогу мученика, не написав своєю рукою хартію із визнанням Христа; тільки після цього колісниця з правителем змогла продовжити шлях.

Осоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклу: після багатьох катувань він наказав вивести його за місто і, прив'язавши до стовпа, розстріляти з луків. Воїни, що вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися і тим зберегти своє життя, але святий сказав, щоб вони виконали те, що їм наказано.

По дорозі до місця вбивства, їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обняв дядька-мученика і теж визнав себе християнином. Воїни затримали його і кинули у в'язницю. Святий мученик Прокл під градом стріл молився за своїх мучителів і в молитві віддав свою душу Богові.

Святий Іларій, поставши перед суддею, з такою ж безстрашністю, як святий Прокл, визнав себе християнином і після катувань був засуджений до смерті. Мученику зв'язали руки і за ноги волочили по місту, а потім обезголовили.Сталося це через 3 дні після смерті його дядька, святого мученика Прокла. Християни поховали їх разом в одній могилі.

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua