Промова Папи Франциска на молитві “Ангел Господній” 9.06.2013 р. (повний текст)
  • Нед, 09/06/2013 - 13:15

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

 

Місяць червень традиційно присвячується Пресвятому Серцю Ісуса, найвищому людському виразу божественної любові. Минулої п’ятниці ми святкували Урочистість Найсвятішого Серця Ісуса, і це свято задає тон всьому місяцю. Народне благочестя високо цінує символи, і Серце Ісуса є найвищим символом Божої ласки; але цей символ не уявний, а реальний, який є осередком, джерелом, з якого вилилося спасіння для всього людства.

 

У Євангелії ми знаходимо кілька згадок про Серце Ісуса, наприклад, там, де Сам Христос каже: “Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем» (Мт. 11,28-29). Потім важливою є розповідь від Івана про смерть Христа. Цей євангелист дійсно свідчить про те, що він бачив на Голготі, тобто про те, що солдат, коли Ісус був вже мертвий, пронизав Його списом і з цієї рани витекла кров і вода (пор. Ів. 19,33-34). Іван розпізнав у цьому знаку – очевидно випадковому – виконання пророцтв: із Серця Ісуса, Агнця, заколеного на хресті, витікає прощення і життя для всіх людей.

 

Але милосердя Ісуса – це не просто почуття, це сила, яка дає життя, яка відроджує людину! Про це говорить нам також сьогоднішнє Євангеліє, в епізоді вдови з Наїна (Лк. 7,11-17). Ісус із Своїми учнями наближається до Наїну, до одного з галилейських селищ, в той момент, коли там відбувається похорон: народ несе на поховання хлопчика, єдиного сина вдови. Погляд Ісуса зупиняється на матері, що плаче. Євангелист Лука говорить: «Побачивши її, Господь зглянувся над нею» (р. 13). Це «співчуття» є любов’ю Бога до людини, є милосердям, тобто ставленням Бога до людських страждань, до нашої бідності, наших терпінь, наших тривог. Біблійний термін «співчуття» нагадує про материнську утробу: мати, по суті, відчуває ту ж біль, що і її діти. Так нас любить Бог, говорить Писання.

 

І яким є плід цієї любові? Це – життя! Ісус сказав вдові з Наїна: “Не плач”, а потім покликав померлого хлопчика і розбудив його, як зі сну (пор. р. 13-15). Роздумаймо над цим, як це прекрасно: милість Божа дає життя людині, воскрешає її з мертвих. Господь завжди дивиться на нас з милосердям, не забуваймо про це; Він завжди дивиться на нас з милосердям, чекає нас з милосердям. Не біймося наблизитися до Нього! У Нього милосердне серце! Якщо ми показуємо Йому наші душевні рани, наші гріхи, то Він завжди прощає нас. Він – чисте милосердя! Ходімо до Ісуса!

 

Звернімося до Діви Марії: її Непорочне Серце, серце Матері, у всьому розділило “співчуття” Бога, особливо в години страстей і смерті Ісуса. Нехай Марія допоможе нам бути лагідними, смиренними і співчутливими з нашими братами.

 

Після промовляння молитви «Ангел Господній» Папа сказав:

Сьогодні у Кракові були проголошені блаженними дві польські монахині: Зофія Ческа Мацєйовска, котра в першій половині XVII ст. заснувала Згромадження Сестер Введення в храм Пресвятої Діви Марії, та Малґожата Луція Шевчик, котра в ХІХ ст. заснувала Згромадження Дочок Блаженної Матері Божої Скорботи. Разом із Церквою в Кракові дякуємо Господу!

Щиро вітаю всіх присутніх тут паломників: парафіяльні групи, сім’ї, шкільні групи, товариства і церковні рухи. Усіх вітаю!

Вітаю вірних, що прибули з Бомбею (Індія).

Вітаю Рух сімейної любові з Риму: братства і волонтерів із Санктуарію в Монджовіно, поблизу Перуджії, францисканську молодь з Умбрії, «Дім Милосердя» з Лечче; вірних з провінції Модена, котрих закликаю до відбудови після землетрусу; а також вірних з Чепрано. Вітаю паломників з Ортони, де вшановують мощі св. Апостола Томи, і котрі відбули паломництво «від Томи до Петра». Дякую!

Не забуваймо сьогодні про Божу любов. Любов Ісуса. Він дивиться на нас, любить нас, чекає на нас. Він є любов’ю, милосердям. Йдімо з довірою до Ісуса! Він нам завжди прощає!

Усім бажаю гарної неділі та смачного обіду!

 

Джерело: popefrancis.org.ua