Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 22.05.2013 р. (повний текст)
  • Срд, 22/05/2013 - 11:26

Доброго дня, дорогі брати і сестри!

 

У молитві «Вірую» після визнання віри в Святого Духа ми кажемо: «Вірую в Єдину, Святу, Католицьку і Апостольську Церкву». Існує глибокий зв’язок між цими двома реаліями віри: Святий Дух дає життя Церкві, провадить Її кроки. Без присутності та невпинної діяльності Святого Духа Церква не могла б жити і виконувати те завдання, яке Їй доручив Воскреслий Ісус – іти і зробити учнями усі народи (пор. Мт. 28,18). Євангелізація є місією Церкви, не лише кількох осіб, але моєю, вашою, нашою місією. Апостол Павло говорив: «Горе мені, якщо я не проповідує Євангеліє» (1 Кор. 9,16). Кожен повинен бути євангелізатором, особливо через приклад свого життя! Павло VI вказував, що «… євангелізація власне є благодаттю і покликанням, характерним Церкві, її найглибшій ідентичності. Вона існує для того, щоб євангелізувати» (Апостольський заклик «Evangelii Nuntiandi», 14).

 

Хто є справжнім двигуном євангелізації в нашому житті і в Церкві? Павло VI чітко писав: «Це Святий Дух, Котрий сьогодні, як і на початках Церкви, діє у кожному євангелізаторі, котрий дозволяє Йому керувати собою і вести себе. Святий Дух вкладає в його уста ті слова, які він сам не може підібрати, і водночас Святий Дух схиляє душу слухача бути відкритою і сприймати Радісну Звістку та проголошення Царства» (там само, 75). Для того, щоб євангелізувати, ми маємо бути відкритими на дію Духа Божого, не боячись того, що Він може нас попросити чи куди повести. Довірмо себе Йому! Він дає нам спроможність жити і свідчити нашу віру, а також просвітлює серця тих, кого ми зустрічаємо. Таким був досвід П’ятидесятниці Апостолів, зібраних разом з Марією у Горниці: «І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді. 2,3-4). Сходячи на Апостолів, Святий Дух змушує їх вийти з кімнати, в якій вони закрилися зі страху, змушує їх вийти з себе самих і перетворює їх на вісників і свідків «величних діл Божих» (р.11). І ця переміна, вчинена Святим Духом, відображається на натовпі, який поспішає до місця дії і приходить «з усіх народів, що під небом» (р.5), таким чином, що усі чують слова Апостолів наче вони промовляють їх мовами (р.6).

 

Тут є перший важливий результат дії Святого Духа, котрий веде і надихає проголошення Євангелія: єдність, спільність. У Вавилоні, як пише Біблія, розпорошення народів і плутанина мов почалася в результаті зарозумілості і гордості людей, які прагнули будувати своїми силами і без Бога «місто й вежу з верхом до неба» (Бт. 11,4). У П’ятидесятниці ці розділення є подолані. Більше немає гордості по відношенню до Бога, немає закритості один до одного, але є відкритість на Бога, готовність іти і звіщати Його Слово: нову мову, мову любові, яку Святий Дух вливає в наші серця (пор. Рим. 5,5), мову, яку всі розуміють і якою, прийнявши, можна говорити в кожному житті і кожній культурі. Мова Духа, мова Євангелія є  мовою спільності, яка запрошує нас подолати закритість і байдужість, поділ та конфлікт. Ми усі повинні запитати себе: Чи дозволяю я Святому Духові вести себе таким чином, щоб моє свідчення віри було в єдності і спільності? Чи несу я вістку примирення і любові, якою є Євангеліє, в ті місця, де живу? Інколи здається, що те саме, що відбулось у Вавилоні, повторюється сьогодні: розділення, нездатність розуміти один одного, суперництво, заздрість, егоїзм. Що я роблю зі своїм життям? Чи я несу єдність? Чи навпаки – розділення через плітки і заздрість? Запитаймо себе про це. Нести Євангеліє означає, перш за все, жити примиренням, прощенням, миром, єдністю, любов’ю, які нам дає Святий Дух. Пам’ятаймо слова Ісуса: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13,34-35).

 

Другий елемент: в день П’ятидесятниці Петро, сповнений Святим Духом, виступив «з одинадцятьма» і «підняв свій голос» (Ді. 2,14); звіщав радісну звістку про Ісуса, Котрий віддав своє життя заради нашого спасіння і Котрого Бог воскресив із мертвих. Тут маємо інший результат дії Святого Духа: відвага! Відвага звіщати усім новизну Євангелія Ісуса, із самовпевненістю (parrhesia), голосно, в кожному місці і в кожен час. І навіть сьогодні це відбувається в Церкві і для кожного з нас: від вогненних язиків П’ятидесятниці, від дії Святого Духа, завжди з’являється новий місіонерський запал, нові шляхи звіщення вістки про спасіння, нова відвага євангелізувати. Ніколи не закривайтесь на цю дію!  Давайте жити Євангелієм покірно і відважно! Давайте свідчити новизну, надію, радість, яку Господь приносить в наше життя. Відчуймо в собі «чарівну і втішну радість євангелізації» (Павло VI, Апостольський заклик «Evangelii Nuntiandi», 80), бо євангелізація, звіщення Ісуса приносить нам радість! Вона запалює нас. А закритість в собі приносить гіркоту. Проголошення радості і надії, які Господь приносить світові, підносить нас!

 

Згадаю і третій елемент, котрий є особливо важливий: нова євангелізація. Церква, яка євангелізує, повинна завжди починати з молитви, з прохання про вилиття вогню Святого Духа, як на Апостолів у Горниці. Лише вірні і міцні відносини з Богом дозволяють нам вийти з нашої закритості і звіщати Євангеліє із parrhesia. Без молитви наші дії стають пустими, а проголошення – бездушним, не пожвавленим Духом.

 

Дорогі друзі, як казав Бенедикт XVI, сьогодні Церква «особливо відчуває подих Святого Духа, який допомагає нам, показує правильний шлях і таким чином, з новим ентузіазмом, ми продовжуємо нашу подорож і дякуємо Господу»  (Звернення до Асамблеї Синоду Єпископів, 27 жовтня 2012 р.). Відновлюймо нашу віру в Святого Духа кожного дня. Віру в те, що Він діє в нас, Він є в нас, Він дає нам відвагу, впевненість і мир! Чоловіки і жінки молитви, дозвольмо Йому провадити нас на шляху свідчення Євангелія з відвагою, стаючи інструментами в нашому світі Божої єдності та спільності.

 

Дякую.

 

Джерело: http://popefrancis.org.ua

 


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць