Проповідь Глави УГКЦ під час Архиєрейської Літургії з нагоди 80-ліття Блаженнішого Любомира Гузара
  • Втр, 26/02/2013 - 14:22

26 лютого 2013 року в Архикатедральному Митрополичому соборі Святого Юра УГКЦ, що у Львові, відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 80-ліття Блаженнішого Любомира Гузара, Архиєпископа-емерита УГКЦ, яку очолив Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, та Владики Синоду Єпископів УГКЦ.

«Життя вічне це, щоб пізнали Тебе, істинного Бога, і Ісуса Христа, Якого Ти послав».

 

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Ваше Блаженство, дорогий наш батьку Любомире, високо преосвященні владики-митрополити, преосвященні владики, шановна родино нашого Блаженнішого Любомира, дорогі представники влади області, міста Львова, всечесні отці, преподобні сестри, дорогі в Христі брати і сестри. Сьогоднішній світ, який щораз то по-новому об’являє нові грані людини, як істоти, сьогодні характеризується одним дуже цікавим феноменом. Багато людей, які з тих чи інших причин ніколи не пізнали свого батька чи своєї мами, усе своє життя відчувають непогамоване бажання побачити обличчя свого батька, шукають, пишуть, все роблять для того, щоби бодай на хвилинку побачити обличчя того, хто дав їм життя. Ці бажання, перш за все, пов’язані з глибокою потребою кожної людини пізнати хто вона є така, пізнати своє коріння, зрозуміти зміст свого життя, а відтак збагнути, побачити, відчути, що ж її чекає завтра, у завтрашньому дні. Тому пізнати батька – це є глибинне бажання, яке вклав Господь Бог у людське серце. Це є бажання пізнання Бога і досягнення повноти свого життя.

Ми щойно з вами чули унікальний текст у Євангелії святого Йоана, який є, начебто, інтимною розмовою Сина і Отця. На Тайній Вечері, у присутності Своїх учнів, Божественний Спаситель наче дає звіт із Своєї місії. І ця Архиєрейська молитва Ісуса Христа показує нам, що найвищим ступенем Архиєрейського служіння нашого Спасителя якраз і є об’явити людині Бога-Отця. Він так і каже: «Світ Тебе не пізнав, але Я об’явив їм Твоє ім’я. І життя вічне це є, щоб вони пізнали Тебе, істинного Бога». У цих словах Ісус Христос каже, що глибинною потребою людини є, перш за все, пізнати себе, як Божу дитину, пізнати свого Небесного Отця у Христі за діянням Святого Духа. Лише тоді, коли ми з вами зустрінемо у своєму житті нашого Небесного Отця, ми можемо сказати, що нам відкрилися двері життя вічного.

У духовному житті є так важливо відкрити для себе обличчя цього Небесного Отця, Якого Ісус Христос у Собі об’являє. Тому на Тайній Вечері апостол Тома каже: «Покажи нам Отця і нам буде досить». А Христос відповів: «Ти так довго був зі Мною і не пізнав, що Я в Отці, а Отець в Мені і хто бачив Мене, той бачив Отця».

Як ми сьогодні поглянемо на наше з вами українське суспільство, на наш народ: народ, у якого сторіччями виривали історичну пам'ять про своє коріння, народ, який сьогодні перебуває у дуже цікавому моменті свого життя, коли переживає новітні перетворення, пов’язані із цієї всесвітньою культурою, то можемо сказати, що до великої міри багато людей в Україні складають суспільство безбатченків, бо не знають свого коріння. А з іншого боку, кажуть дослідники, що ці великі проблеми, особливо з розлученнями, які є у нас в Україні, приводять до того, що майже половина нашої молоді виростає без присутності батька в родині, батька, якого вони ніколи в житті не бачили, і те слово для них не є наповнене тим змістом, якого вони шукають. Сучасна медицина дуже часто усуває молодого мужчину із можливості стати батьком, заміняючи його участь в таїнстві народження нового життя сучасними репродуктивними технологіями. А дуже часто батько, який навіть є, усувається від виховання своїх дітей, він стає неприсутнім, далеким і незнаним. Тому можна сказати, що сьогодні українське суспільство кличе сильним голосом: «Хто нам покаже Отця? Хто нам відкриє обличчя нашого з вами Батька і Бога? Бо суспільство без Отця означає суспільство без Бога». І об’явити людям Отця означає дати їм можливість участі у вічному житті.

Дорогі в Христі, сьогодні ми зібралися на цій урочистій Божественній Літургії у цьому древньому соборі святого Юра, щоби вшанувати нашого батька, Блаженнішого Любомира, який сьогодні святкує свої два славні ювілеї: 80 років з дня народження і 55 років священичого служіння. Як ми сьогодні відчитаємо життєвий шлях цього отця нашої Церкви у світлі Архиєрейської молитви Ісуса Христа, ми побачимо глибинний зміст, який через його особу Господь Бог хоче нам відкрити і послати Своє слово в цьому святкуванні.

Життя нашого Блаженнішого Любомира характеризується, перш за все, такою фразою, яку каже Син до Отця: «Все Моє – Твоє. Я є в Тобі, а Ти є в Мені». Любомир, знаний у нашому народі, як особа, в якій Бог перебуває і до нас промовляє, в якого нема нічого свого, але все є Боже: думки, бажання, наміри, навіть гумор. На Тайній Вечері Христос каже до Свого Отця: «Отче, Ти є в Мені, а Я є в них, в тих, яких Ти дав Мені». Я сьогодні можу посвідчити, що Блаженніший Любомир є в нас: його дітях, його послідовниках, які переймають все те, чим він горів, чим горить і чим буде горіти. Він є у нас всім своїм єством, у нас, які дивлячись на нього, навіть на тій Тайній Вечері в цій Божественній Літургії бачимо в ньому обличчя Небесного Отця. Тому таке сильне і могутнє є слово Любомира у сьогоднішньому українському суспільстві. Коли тільки починає лунати тембр його голосу по радіо чи по телебаченні, все довкола замовкає, бо батько говорить. Те суспільство безбатченків глибоко у глибині свого серця відчуває, що саме він є той, кого сьогодні Господь Бог посилає, як ту особу, яка повинна посвідчити Боже батьківство. В його слові кожен українець, кожен житель України від звичайної людини до найвищого політика відкриває своє коріння, починає розуміти зміст свого власного життя, своєї місії. А відтак розуміє, що зміст життя полягає у тому, щоби пізнати істинного Бога і Ісуса Христа, Якого Він послав.

Сьогодні київська соціологія каже, що греко-католиків у Києві є близько 1 %, але тих людей, які довіряють Любомирові, є 25 %. Тому так чекає Блаженнішого Любомира наша молодь, яка зазвичай не дуже цікавиться життям старших людей. З таким трепетом чекає його мудрості, його миру, його поради, його сили.

Отче Святий, світ не пізнав Тебе, але ми сьогодні дякуємо Тобі, що ми маємо Любомира і через нього можемо пізнати Тебе, істинного Бога, силою і діянням Святого Духа бути поєднаними з Твоїм Єдинородним Сином Ісусом Христом, у Ньому почути себе синами і доньками нашого Бога, а відтак мати силу до того, щоби об’явити Твоє ім’я світові і нині, і присно, і во віки віков. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело: http://headugcc.info