Проповідь Папи Франциска на Службі Божій з нагоди Дня «Evangelium Vitae» (16.06.2013). Повний текст
  • Нед, 16/06/2013 - 17:29

Дорогі брати і сестри,

 

Сьогоднішня урочистість має дуже гарне ім’я: «Evangelium Vitae» – Євангеліє Життя. У цій Євхаристії, у Році Віри, подякуймо Господу за дар життя у всіх його проявах, і водночас проголошуймо Євангеліє Життя.

 

На основі слова Божого, яке ми щойно чули, я хотів би запропонувати вам три прості точки для роздумів над нашою вірою: перша – Біблія об’являє нам Живого Бога, Бога, Котрий є життям і джерелом життя; друга – Ісус Христос дарує життя, а Святий Дух підтримує нас у життя; і третя – слідування Божим шляхом веде до життя, а слідування за ідолами веде до смерті.

 

1. Перше читання, з другої книги Самуїла, розповідає нам про життя і смерть. Цар Давид хоче приховати акт перелюбу, який він вчинив з жінкою  Урії хеттита, воїна з його війська. Для цього він дає наказ, щоб Урію поставили в перших рядах і щоб він таким чином він був вбитий в бою. Біблія показує нам людську драму у всій її реальності: добро і зло, пристрасть, гріх і його наслідки. Коли ми хочемо самоствердження, коли нас огортає егоїзм і ми прагнемо поставити себе на місце Бога, то в кінцевому підсумку породжуємо смерть. Перелюб царя Давида є ще одним прикладом цього. Егоїзм призводить до брехні, оскільки ми намагаємося обманути самих себе і тих, хто нас оточує. Але Бога неможливо обманути. Ми чули як пророк каже до Давида: «Чому ти вчинив те, що є злом у очах Господа?» (пор. 2 Сам. 12,9). Царя змушують поглянути на його смертні діла; він усвідомлює їх і благає про прощення: «Згрішив я проти Господа!» (р. 13). Тоді Бог милосердя, Котрий прагне життя, прощає Давидові, і повертає його до життя. Пророк каже йому: «Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш».

 

Яким ми бачимо образ Бога? Можливо, Він видається нам суворим суддею, тим, хто обмежує нашу свободу і той спосіб життя, яким ми живемо. Проте Святе Письмо усюди каже нам, що Бог є Живий, Той, Хто дає життя і вказує шлях до повноти життя. Мені на думку спадає початок Книги Буття: Бог створює людину з земного пороху; Він вдихає в його ніздрі подих життя, і чоловік стає живим створінням (пор. Бут. 2,7). Бог є джерелом життя; завдяки Його подиху людина отримує життя. Божий подих підтримує усю подорож нашого життя на землі. Я також пригадую покликання Мойсея, коли Бог говорить, що Він є Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова, Богом живих. Коли Він відправляє Мойсея до фараона, щоб відпустив Його народ, то об’являє своє ім’я: «Я той, хто є», Бог, Котрий входить в нашу історію, звільняє нас від рабства та смерті і дає життя своєму народові тому, що є Живим. Згадаймо і про дар Десяти Заповідей: шлях, який Бог вказує нам в напрямку життя, яке є воістину вільним і сповненим. Заповіді не є списком заборон, але великим «Так!»: так Богові, Любові, життю. Дорогі друзі, наше життя сповнюється лише в Бозі. Він є Живим!

 

 

2. Сьогоднішнє Євангеліє приносить ще один крок вперед. Ісус дозволяє жінці, котра була грішницею, підійти до Нього під час трапези в домі фарисея, шокуючи усіх присутніх. Він не лише дозволяє їй підійти, але й прощає їй гріхи, кажучи: «Прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить» (Лк. 7,47). Ісус є втіленням Живого Бога, Котрий приносить життя посеред смертних вчинків, гріха, егоїзму і егоцентризму. Ісус приймає, любить, піднімає, підбадьорює, прощає, відновлює здатність ходити, повертає життя. Впродовж Євангелій ми бачимо, як Ісус своїми словами і діями приносить перемінююче Боже життя. Таким був досвід жінки, яка помазала ноги Господа оливою: вона відчула, що її розуміють, люблять і відповіла жестом любові – дозволила, щоб її торкнулось Боже милосердя, вона отримала прощення і розпочала нове життя.

 

Таким був також і досвід апостола Павла, як ми чули в другому читанні: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2,20). Що це за життя? Це життя Бога. І хто дає нам це життя? Святий Дух, дар Воскреслого Христа. Дух веде нас у божественне життя, як істинних дітей Божих, як синів і дочок в єдинородному Синові, Ісусі Христі. Чи ми є відкриті на Святого Духа? Чи дозволяємо Йому вести нас? Християни є «духовними». Це не означає, що ми є людьми, які живуть «в хмарах», далеко від реального життя, наче у мареві. Ні! Християнин – це той, хто кожного дня думає і діє у  відповідності до Божої волі; це той, хто дозволяє, щоб його/її життя провадив і живив Святий Дух, щоб воно було життям в повноті, життям, гідним правдивих синів і дочок. А це тягне за собою реалізм і плодючість. Ті, хто дозволяє, щоб їх провадив Святий Дух, є реалістами, вони знають як досліджувати і оцінювати реальність. Вони також є плідними; їх життя породжує інше життя навколо них.

 

3. Бог є Живим; Ісус приносить нам життя Бога; Святий Дух дає нам і утримує нас у нашому новому житті, як істинних синів і дочок Божих. Але дуже часто люди не обирають життя, вони не приймають «Євангеліє Життя», але дозволяють, щоб їх вели ідеології і шляхи думання, які блокують життя, які не шанують життя, бо їх диктує егоїзм, особиста вигода, прибуток, влада і задоволення, а не любов, турбота про добро інших. Це вічна мрія – хотіти збудувати місто людей без Бона, без Божого життя і любові – нова Вавилонська вежа. Ця ідея полягає в тому, що відкидаючи Бога, послання Христа, Євангеліє Життя, якимось чином приведе до свободи, до цілковитого сповнення людини. В результаті, Живого Бога заміняють швидкоплинні людські ідоли, які пропонують сп’яніння від променя свободи, але в кінці приносять нові форми рабства і смерті. Мудрість псалмоспівця говорить: «Заповіді Господні – досконалі: вони відживлюють душу. Закон Господній – вірний: він просвітлює очі» (Пс. 19,8).

 

Дорогі брати і сестри, погляньмо на Бога, як на Бога Життя, погляньмо на Його закон, на послання Євангелія, як на шлях до свободи і життя. Живий Бог робить нас вільними!  Скажімо «так» любові, а не егоїзму. Скажімо «так» життю, а не смерті. Скажімо «так» свободі, а не поневоленню багатьох ідолів сучасності. Одним словом, скажімо «так» Богові, Котрий є любов, життя і свобода, і Котрий ніколи не розчаровує (пор. 1 Ів. 4,8; Ів. 11,2; Ів. 8,32). Лише віра в Живого Бога спасає нас: в Бога, Котрий в Ісусі Христі дав нам Своє життя, а даром Святого Духа дав нам змогу жити як правдиві сини і дочки Божі. Ця віра приносить нам свободу і щастя. Просімо Марію, Матір Життя, допомогти нам прийняти і постійно свідчити «Євангеліє Життя».

 

Джерело: http://popefrancis.org.ua

 


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць