Великий Піст є часом покаяння, але також і часом очищення, який починається з розпізнання власного духовного стану. На жаль, чи на щастя, у так нелегкі часи для нашої Рідної України ось це період духовної обнови оголив багато проблем Львівської громади у її різних сферах – соціальній, політичній, церковній, тощо. Для мене особисто, думаю і не тільки для мене, поява певних проблем у так рідному і патріотичному Львові стало своєрідним шоком, а також і випробування. Знаменним є той факт, що ось цим голосом сумління, який і виявив усе те, що було скритим став Митрополит Андрей Шептицький, Мойсей нашого Народу. Це ще раз підкреслює його велич і святість, оскільки він не перестає нас провадити до Бога, а це значить дорікати, напоумляти, повчати, прощати.

Уся дискусія, яка розгорілася навколо проекту пам’ятника Митрополиту Андрею та реконструкції площі св. Юра з досить несподіваних, а навіть шокуючих, як для мене, причин перенеслася на Український Католицький Університет. Ніде правди подіти, що ця дискусія вже перенеслася із соціальних мереж на побутове життя. Тема УКУ стала предметом обговорення не тільки студентів, але багатьох священиків, богословів та мирян, які не мають відношення до цієї інституції. Тільки саме обговорення у соціальних мережах даної проблематики не принесе корисних плодів.

Мені відомо, що керівництво Університету вже зробило певні кроки для того, щоби розпочати розв’язувати проблеми, які виникли. Прикладом є сьогоднішня зустріч студентів і професорів цього навчального закладу. Проте, потрібно визнати, що питання вірності УКУ своїй місії саме як Католицького є предметом дискусій у різних не тільки священичих, але мирянських колах нашої Церкви.

Одного разу Христос запитав своїх учнів про те, за кого мають люди Сина Чоловічого (Матей 16,3)? Питання Спасителя про думку людей про нього не походило з простої цікавості, але з того, щоб поглянути, чи належним чином вони розуміють Його місію як Месії.

Що думають миряни і священики про УКУ? Здається це питання є цілком логічним і цікавим як для мирян так я для самого Університету. Саме тому пропоную цьому так важливому навчальному закладу так омріяному ще Митрополитом Андреєм провести у цей ювілейний рік своєрідні публічні слухання. Базовим питанням може стати статут УКУ про його місію, а також Апостольська Конституція Ex corde Ecclesiae від 15 серпня 1990 року Святого Папи Івани Павла ІІ Про Католицькі Університети.

Попередньо я оголосив про те, що цього тижня опублікую мою думку відносно подій, які останньо мали місце в УКУ. Через те, що мої думки висловлені публічно можуть стати предметом спекуляцій, як також використані проти добра моєї рідної Української Греко-Католицької Церкви, найближчими днями у формі листа перешлю їх Ректорату та завідувачам Кафедр УКУ, а копію Блаженнішому Святославу та Високопреосвященнішому Владиці Ігорю Возьняку, Митрополиту Львівському.

Заздалегідь сердечно дякую за слушні поради та думки надані мені Христиною Кутнів та групою студентів богословського факультету УКУ, деяким професорам цього Університету, а також священикам, зокрема моєму приятелю о. Оресту Вільчинському. Окреме спасибі за слушні і цінні поради Академічній «Обнові», для якої мені пощастило недавно провадити реколекції.

У єдності сила Народу!
У правді є Господь!
З нами Бог!

Юстин єрм. Бойко