Наприкінці минулого місяця кардинал Аґостіно Валліні, вікарій Папи для Римської дієцезії, в присутності місцевої влади очолив інавгурацію ще одного притулку сімейного типу для хворих на СНІД, яким опікується римський відділ «Карітас». Він відкритий на території одного з римських парків «Вілла Ґлорі», де вже понад 25 років існують ще три структури сімейного типу для ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Одночасно представлено проект «Дому полегшення» для людей похилого віку, уражених хворобою Альцгаймера.

Новим притулком сімейного типу став колишній павільйон у парку, ремонт і реконструкція якого стали можливими завдяки пожертвам окремих добродіїв та проведеним збіркам і тривали майже рік. Він присвячений монсеньйорові Луїджі Ді Лієґро, першому директору відділу «Карітас» Римської дієцезії, що 1988 року був засновником першої структури для хворих на СНІД.

Посвячуючи новий притулок, кардинал Валліні наголосив, що ця подія є уроком людяності та милосердної любові, променем євангельського світла на Церкву Риму і на Вічну Місто.

Історія створення структур сімейного типу для хворих на СНІД у Римі є довгою та інтенсивною. «Перш, ніж бути хворими на СНІД, вони є людьми, які мають право на те, щоб отримувати допомогу аж до кінця життя. Для нас, християн, вони є, насамперед, братами, в яких ми бачимо обличчя Страждаючого Христа, Який помер і воскрес задля нас», – цими словами монсеньйор Луїджі Ді Лієґро, перший директор відділу «Карітас» Римської дієцезії 5 жовтня 1988 року відкрив перший такий притулок у Римі.

Через 25 років, 5 грудня 2013 року, римський відділ «Карітасу», який очолює монсеньйор Енріко Ферочі, друг і послідовник покійного монсеньйора Ді Лієґро, разом із тридцяткою хворих на СНІД різних національностей, якими опікуються у трьох структурах сімейного типу, що розташовані в парку Вілла Ґлорі, їхніми рідними, численними волонтерами, соціальними працівниками та кількома тисячами студентів середніх шкіл, відзначив цю подію урочистою Святою Месою.

За понад 25 років існування притулок сімейного типу прийняв понад 450 хворих, багато з яких, на жаль, померли. Але до останньої миті життя ними опікувались з любов’ю та зрозумінням. Хворі в домах сімейного типу не живуть пасивним життям. Мірою можливостей, вони беруть участь не тільки у різних духовних ініціативах, але й працюють у невеликих внутрішніх майстернях, як от керамічній та столярній, щоденно підтримують порядок у міському парку Вілла Ґлорі, допомагають бездомним, проводять різні ініціативи, щоб зібрати кошти для спорудження подібного дому сімейного типу в Мозамбіку, призначеного для ВІЛ-інфікованих матерів та їхніх дітей.

У червні 2014 рорку, відкриваючи новий притулок у Римі, монсеньйор Енріко Ферочі підкреслив, що євангельське натхнення монсеньйора Луїджі Ді Лієґро стало справжнім маленьким насінням, про яке говорить Євангелія, і яке Церква Риму зуміла виростити; зернятком, з якого зросло велике дерево, що стало прибіжищем для багатьох потребуючих.

А Чіро, що вже багато років є мешканцем притулку сімейного типу, дав своє коротке, але промовисте свідчення: «Ми, що тут живемо, є упривілейованими, насправді упривілейованими.Нами дуже добре піклуються, і тут мені наново дали той шанс, який я був втратив у житті».