«Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано;
влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я:
Чудесний порадник, сильний Бог,
Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9:5).

Всесвітлішим та всечеснішим отцям, преподобним братам і сестрам чернечих спільнот, улюбленим братам і сестрам Стрийської єпархіальної спільноти

Христос Рождається! Славімо Його!

Дорогі в Христі!

Перед двома тисячами літ, у забутому всіма куточку Палестини прийшов у цей світ Той, про Кого Євангеліє нам звіщає дуже коротко та однозначно: «Вам народився», і ця звістка звучить, мов би відгомін старозавітного пророцтва: «Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у Нього».

У словах ангельської різдвяної благовісті: «Сьогодні вам народився Спаситель!», надії старозавітного пророка отримують остаточне ствердження. Нам народився Ісус Спаситель – нам, що живемо сьогодні, як тоді вифлеємської ночі – пастушкам та всьому людству. Щоб збагнути всю новизну таємниці Різдва, потребуємо прийняти до глибини свого серця ті ключові слова Ангельської звістки. Таким є наш Бог: є для нас, для всіх людей; не є ані проти нас, ані мимо нас. І тому посилає свого Сина для нас, як Спасителя грішних, заблуканих людей.

У Христовому Різдві нам даровано винятковий шанс: Божий Син народився для нас, розділяючи так з нами своє Боже синівство. Потрібно лише, щоб таїнство Різдва відтворилося в нас тим, що його приймемо та в нього увіруємо.

Подивугідним та винятковим у нашій вірі є те, що вона не прив’язана до якихось місць чи обумовлена якимись надзвичайними зусиллями в особистому самовдосконаленні, успішні результати в якому досягають лиш деякі. Для нашої віри провідним є стосунок з Особою.

Ісус Христос, який народився нам – народився для всіх. Він є Особою Божого Слова, що своїм Втіленням вступає до історії світу та кожної людини. Слово всемогутнє але одночасно смиренне і не насильне, бо якщо є почуте – може преобразити людське життя, але теж може бути у своїй смиренності відкинуте. Найважливішим однак є те, що Воно було сказане до людини і взиває її до відповіді. Відповіддю є наша віра.

Відповідаючи вірою на Боже Слово до нас, ми починаємо діалог: особистий, повний довіри діалог, до якого можемо увійти цілим життям, так, як зі свого боку Бог через Ісуса Христа буттєво вступає до життя людства. В такому діалозі взаємного себедарування, між Творцем та створінням розкривається перспектива правдивого життя, яка не тільки обіймає його час, але долаючи смерть дає йому вічність.

Кожна Різдвяна ніч стає для нас, мов би пропозицією нового початку бого-людського діалогу. Богом остаточно висловлене Слово спасіння звертається до нас в постаті Вифлеємського Дитятка, і ім'я йому –  «Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний».

Якщо підсумуємо всі історичні драми людства, то можемо ствердити, що вони мають своє віддзеркалення і у нашому сьогоденні. Дуже багато сліз проливається цього Різдва у нашій Батьківщині, і великий смуток тінню оповив нашу землю через окупацію агресором та втрату найкращих своїх синів і дочок у розв’язаній проти нас війні, яка болем торкнулася всього нашого народу.

Стільки зла, фальшивості, жорстокості, стільки людської підлості, гордості та насильства вриваються до нашого життя, що виглядає дивом існування поняття добра, благородства, а надія не перестає бути рушієм життя.

Власне, в цьому спочиває чинна присутність таїнства Різдва у світі. Таїнства, яке тихо проникає в глибини людського буття та творить його історію: серед цього потопаючого у злі світу народилося Добро, Правда, Світло, яке засіяло «над тими, що живуть у смертній тіні». Дитя в яслах є «знаменням» приходу епохи спасіння проголошеної пророком. Він – Еммануїл, що означає: «З нами Бог»: небо і земля поєдналися, тому що Божий Син став людиною, одним з нас. І цей дар спасіння не стосується лише вічності але і сьогодення людини, стосується обнови світу у правді вже тут і зараз.

Подібно як в ті далекі часи, сьогодні суть звістки про Христове Різдво часто залишається поза увагою. Досить відчути себе сильним, багатим, значимим у суспільстві чи носієм влади, як потреба Бога стає мізерною, мов би Він вже не міг нічого корисного людині запропонувати.

Але насправді це не так. Господь нам пропонує більше, ніж можемо уявити, все те, без чого життя тратить зміст та стає убогим існуванням. Пропонує нам не лише своє приятельство прощенням провини, але передусім своє Батьківство, в якому спочиває найбільш можлива взаємність між Творцем та сотворінням. Вона здатна докорінно змінити наше життя: попри всю обмеженість та слабкість в протистоянні зі злом, дає нам можливість у цьому світі не бути ані найсильнішими ані найуспішнішими, але Божими. Належати Тому, в Кому немає жодного зла, бути в єдності з Тим, Хто непідвладний смерті і Кому залежить на всьому людству і кожній людині зокрема. Бо Той, хто своїм народженням наповнює час вічністю є «Князь миру».

Таємниця нашого спасіння, сповіщена на початку світу, була сповнена у визначений Божим Провидінням час, щоб тривати вічно, роблячи її причасником кожну людину. Бог увійшов у історію людства, перемінюючи її в історію спасіння.

Отчий Син взяв на себе людську природу, щоб примирити людину з Творцем і так нанести дияволові, автору смерті, остаточну поразку через смерть, якою той отримав перемогу над людиною.

Втілення є початком здійснення справедливості у її абсолютному вимірі: Спаситель здобуває перемогу над ворогом людства не силою своєї величі, але смиренням, посередництвом зраненої та безсилої людської природи.

Щоб звільнити людину від прокляття смерті та відновити мир між Небом і землею, Вічний вступає у час, Незбагненний приймає на себе створену природу людини, аніж би втратив щось зі своєї Божественної величі, Святий занурюється у терпіння, Безсмертний добровільно підкоряється закону смерті. Залишаючись тим, ким був, Христос бере за своє те, чим не був, поєднавши так у своїй Особі природу слуги зі своєю, спільною з Отцем, Божественною природою. Так наша нужденність потопає в обіймах Його величі, наше безсилля – в Його всемогутності, смертельність – у вічності, а наша відчуженість є подолана Божим миром. Повновладний одягається у смирення, наповнюючи ним спустошений гордістю простір людського життя, щоб воно стало для Нього наймилішим місцем перебування.

Сьогодні в місті Давида народився нам Спаситель: радуймося! Не годиться сумувати того дня, коли народжується життя, яке нищить страх смерті та справджує надію на вічність.

Ніхто не є позбавлений участі в цій радості, тому що її причина є унікальною для всіх: наш Господь, своїм народженням у людському тілі запевнив свободу та свій мир всім без виключення. Тому, ангели прославляють Христове Різдво: «Слава на висотах Богу», звіщаючи «на землі мир людям його вподобання».

Дорогі в Христі! З усього серця вітаю всіх з Різдвом Христовим та Новим 2015 Роком Божим. Нехай для Вас і усього Народу України, спочиле в обіймах Пречистої Діви Матері Дитя Ісус стане мудрістю та кріпостю у подоланні всіх труднощів, запевненням перемоги у справедливій боротьбі, потіхою у смутках, винагородою за всі втрати. Народжене для нас Боже Дитя є запорукою нашої надії, бо в усій Його немічності та смиренності скривається нездоланна сила Божої Любові та запевнення Божої вірності, які через праведність життя, молитву та особисту посвяту в ділах милосердя і солідарності приведуть нас до правдивого миру, свободи та справедливості.

З нами Бог! Бажаємо Всім радісних свят Різдва Христового та Богом благословенного, мирного та щасливого 2015 року Божого.

Христос Рождається! Славімо Його!

З Архиєрейським благословенням,

вл. Тарас Сеньків, О.М.
Єпарх Стрийський

вл. Богдан Манишин,
Єпископ-помічник

Дано в м. Стрию,
при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці,
в день святого пророка Даниїла,
30 грудня 2014 року Божого