Різдвяне послання
владики Тараса Сеньківа, О.М., Єпарха Стрийського
та владики Богдана Манишина, Єпископа-помічника Стрийської єпархії

 «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина,

що народився від жінки, народився під законом,

 щоб викупити тих, які під законом,

щоб ми прийняли усиновлення. (Гал.4.4-5)»

Всесвітлішим та всечеснішим отцям, преподобним ченцям і черницям, улюбленим братам і сестрам Стрийської єпархіальної спільноти

Христос Рождається!

Улюблені в Христі браття і сестри!

Ангельські хвалоспіви та радісні колядки сповіщають нам сповнення часу очікування приходу обіцяного перед віками Спасителя. Плин історії досяг свого священного і спасенного призначення, коли Єдиносущний Божий Син, не залишаючи Отчого лона, став людиною Ісусом прийнявши тіло від Пречистої Діви та народився у Вифлеємі.

Споконвічне Боже Слово сталося тілом, і оселилося між нами (пор. Ів. 1.14), стверджуючи своїм приходом на землю вічну та творчу Божу присутність в історії людства. Цим Словом Господь сотворив увесь світ, ним промовляв до Авраама і Мойсея, воно лунало з уст пророків, звіщаючи приготоване Божим Провидінням спасіння світу. Як же сповнився час, Господь Ісус, ставши одним з нас по тілі, сам виходить до людей на їх земні життєві дороги, щоб стати оправданням та освяченням для тих, хто повірить в Нього.

В таїнстві Різдва Спасителя та Бого-людськості Його Особи, спочиває суть та мета історії спасіння світу. Безконечний Бог приймає обмеженість людської природи, започатковуючи її відкуплення. Божественна любов виповнила прірву відчуження між Творцем та створінням, між вічністю та часом. Слово Відвічного Отця пролунало небесним покликанням в просторах людського буття, сповіщаючи Новий Завіт примирення та любові між небом та землею. У Вифлеємській яскині зродилося нам божественне джерело благодаті, черпаючи з якого спасаємося та приймаємо втрачену через гріх гідність Божого синівства.

Тому до Дитятка Ісуса приходимо не заради згадки про історичну подію, але щоб почути об’явлену у Ньому правду. Більше нам Богом не буде нічого сказано над те, що було сказано в Христі та через Христа. Його народження в тілі — це висловлене до світу Отче Слово, яке радісною звісткою про грядуще спасіння охопило все створіння. Цієї вифлиємської ночі для людства народився новий початок: Отчий Син розпочинає свою жертву спокути за гріхи світу, щоб вкінці печаттю Воскресіння знищити смерть та привести людину у вічні обійми Божої любові.

Звістка про Боже сходження на землю є непідвладною часу пам’яттю про подію, суть якої Євангеліє передає дуже стисло та однозначно: «Сьогодні народився вам… Спаситель». Ці слова звернені до нас особисто, і стосуються фундаменту нашої віри: Недоступний, вічний Бог в особі Вифлеємського Дитятка «народився нам», стає Богом «для нас». Божий Син смиренно приймає на себе нужденність впалого людства, щоб примирити у Собі людину з Богом (пор.Кор.5,19) та стати для неї свободою і «життям будучого віку».

Небеса звіщають прихід Ісуса для всіх людей – ніхто не є вилучений з Його любові. І чим більше людина віддалюється від Бога, тим ближче Він стає біля неї. Потребують отже Христа усі, будь-то є цього свідомі чи ні.

Втілене Слово Отця є могутнє, але ненасильне, тому коли є почуте, то може радикально змінити життя людини, але може, через Його смиренність, бути нею відкинуте. Боже Слово, яке у Вифлеємі сталося тілом, є настільки видиме і чинне, що його неможливо заперечити. Перед Ним викриває себе всяке зло та безбожність. Його можна любити або ненавидіти, але ніколи ігнорувати, бо Воно є зверненням до сумління людини та очікує відповіді. Відповіддю є те, що ми називаємо вірою.

Тому, щоб збагнути неповторність події Різдва, нам потрібно оцю звістку «народився вам», привласнити. Усім своїм серцем, усією своєю душею і всією думкою своєю визнати, що таким є наш Бог: є нашим Богом, Богом для нас, людей – не є проти нас, чи без нас.

Якщо б Різдво означало лише згадку про щось, що сталося перед двома тисячами років, але своєю значимістю вже не впливає на сьогодення, то сумнівно, щоб стало предметом святкування. Та народження Спасителя змінило і продовжує міняти світ.

У Христовому Різдві Небесний Отець об’являє свою прихильність до людини та вказує на її велич. Він, в тиші Вифлеємської ночі, з безумовною довірою дає їй Свого Сина, щоб пробудити в ній благородство людяності, великодушність солідарності, тугу за примиренням та чисте прагнення любити і бути любленими.

Тогочасний світ не тільки не пізнав у вифлеємській події таїнство Божих відвідин, але прийняв це як загрозу своїй суверенності. Надто великою була відмінність між ним, та народженим Месією, у якому Творець постановив об’єднати усе небесне і земне у «нове створіння».(пор.Еф.1.4; Гал.6.15)

Сучасність не надто змінилася з тих часів, і духа Ірода теж сьогодні не бракує. Хоч сьогодні світ і святкує за столом Христове Різдво, але закоханий у свою велич та поневолений ідолопоклонством гроша, є далекий від того, щоб Вифлеємське Дитя признати за Небесний Дар, який затьмарює всю славу і багатства світу та є джерелом справжнього життя. Навпаки, є настільки самовпевненим, що не бачать нічого настільки цікавого, щоб йому Бог міг запропонувати.

Та насправді це не так. У Христі Господь пропонує нам своє батьківство, кличе нас посеред цього світу не бути найсильнішими чи найбагатшими, але Божими. Різдвяної ночі ми отримали виняткову пропозицію – «для нас» народився Христос Спаситель. Але буде це «для нас» аж тоді щось означати, коли ми Його справді приймемо за свого.

Тому свято Різдва Христового – це передусім наша особиста зустріч з ніжністю та добротою Бога. Бога, котрий, долаючи всі перешкоди, приходить до нас і смиренно очікує, щоб ми признали в Ньому «нашого Бога» та звірившись Його Любові, стали жити для Нього та наповняли світ Його миром.

Подібно як своїми пречистими руками Пресвята Діва Марія прийняла Божественне Дитя Ісуса, і ми сьогодні можемо з вдячністю прийняти Його обіймами віри свого серця та щирої любові. Духом схиляючись на коліна перед яслами у Вифлеємському вертепі, випрошуємо через її Материнське заступництво перед престолом Всевишнього ласки, щоб не забракло нам сили та відваги бути завжди вірними Її Сину, Втіленому Божому Слову. Благаємо, о Всенепорочна Божа Мати, випроси у свого Сина Ісуса, щоб цей Різдвяний час та Новий 2018 рік став для нашого народу часом сповнення Божої волі та досягнення єдності, а для цілої нашої Батьківщини України часом перемоги справедливості та торжеством миру.

Христос Рождається – Славіте Його!

З Архиєрейським благословенням,

вл. Тарас Сеньків, О.М.
Єпарх Стрийський

вл. Богдан Манишин,
Єпископ-помічник

Дано в м. Стрию,
при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці
в день святого пророка Аггея,
29 грудня 2017 року Божого