П'ятниця чотирнадцятого тижня -- Мр. 5, 22–24, 5, 35–6,1:

«Не бійся! Тільки віруй»

 «Не бійтеся!», - саме такими словами розпочав свій Понтифікат Блаженний Іван Павло ІІ.

 Хоча ми називаємо себе християнами, ходимо до храму, але часто бачимо, що в нашому житті ми маємо мало відваги повністю довіряти Богові. Правду кажучи, і маємо собі в цьому признатися щиро і відверто, ми любимо все контролювати, все планувати, все передбачати. І тому дуже часто в нашому житті, коли приходять якісь біди чи клопоти, вони нас вибивають з колії, бо вони нам непідвладні, ми не можемо їх контролювати.

 Якщо опиняємось у ситуації, на яку ми не можемо вплинути і змінити, то саме тоді для нас звучать слова: «Не бійся! Тільки віруй». Бачимо, що чоловік, старшина синагоги, до якого Ісус звернувся з цими словами, дійсно сам не міг нічого змінити, бо його дочка вже померла.

 Христові слова для нас завжди є фундаментом і заохоченням: не боятися, мати відвагу, стояти непохитно у вірі. Або як каже наше Богослужіння: «Ще й ще…» довіряти Богові, покладатися і уповати на Нього. А довіряти Богові найпевніша річ – Бог є єдиний, Хто ніколи нікого не підвів і не підведе.

 Саме тому, щоб ми перемогли свої страхи і покладалися на Нього, Господь звертається до кожного з нас: «Не бійся! Тільки віруй».

+Венедикт