Мт. 25, 31–46

 
«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, – ви мені зробили».

Те, що Бог себе порівнює з найменшими, зазвичай для людини незбагненна тайна, складна для розуміння і усвідомлення. І ми часто можемо про це багато розказувати іншим, проповідувати, а от усвідомити собі, що Бог принизив себе до людського буття, що Господь є присутній в кожній людині – це для нас справді велика тайна. Адже коли ми побачимо Божу присутність в іншій особі – це справді велике чудо.

Позаяк інша особа створена за образом Божим, то для нас надважливо розуміти, що наше ставлення до Бога, наша віра в Нього виявляється в тому, як ми ставимося до людей. Якщо ми благоговіємо перед Богом, то це благоговіння виявляється і перед людьми, які носять цей образ Божий. Якщо ж не маємо любові до людей, яких бачимо, то цілковито так само ми ставимося і до Бога. Бо саме в щоденних ситуаціях і стосунках з людьми виявляється те, ким ми насправді є, і те, чи дійсно ми маємо страх перед Богом – тобто, чи боїмося образити Його навіть найменшим гріхом і непослухом.  

+Венедикт