Страсна середа

Мт. 26, 6–16: «Підійшла до Нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його Йому на голову».

Знаємо, що миро в ті часи було дуже дороге, і можна зрозуміти, чому навіть для найближчих апостолів Христа такий вчинок був дивним. З одного боку Господь служить бідним, потребуючим, з іншого – даремна втрата стількох коштів, грошей для цього вчинку. Але Христос її не тільки оправдує, але і вказує, що вона робить добре. Чому?

Погляньмо, яку найбільшу цінність ми маємо? Це наше життя тут на землі – це найбільша цінність. А в тому житті – це наш час. Але ми часто не усвідомлюємо того, що саме час, присвячений Богові, є дуже важливий. Ми часто можемо підсвідомо думати, що спілкування з Богом, а це молитва, навпаки, втрата часу.  Як учні думали, що виливати таке дорогоцінне миро – нераціонально.

Для нас виливання мира –  витрачання свого дорогоцінного часу для Бога. І як нам це непросто робити! Причиною може бути те, що ми до кінця не розуміємо, як важливо для нас є перебувати з своїм Творцем, і ми думаємо, що це дарма втрачений час. А саме це перебування з Богом, наша молитва, «виливання мира» перемінює і сповнює нас, сповнює нас розумінням того, що і як ми маємо робити, як маємо чинити, як будувати стосунки з іншими. Наша молитва, а це перебування з Богом кладе відбиток на усе наше життя! 

+Венедикт