Мр. 12, 18–27

 
«Він Бог не мертвих, а живих»

Кожен християнин старається молитися вранці та ввечері, ходити до храму Божого в неділі та свята, сповідатися, причащатися. Але разом з церковним життям, життям християнина часто в нас є ще інше життя – наша робота, друзі та інше. Часто ці два способи життя зовсім інакші, можливо, навіть протилежні. Немовби для нас Бог є в храмі чи на особистій молитві, а десь інде – в сім’ї, серед друзів, на роботі, в маршрутці – я про нього забуваю.

Але, як каже сьогодні Євангеліє: «Він Бог не мертвих, а живих». Коли ми віримо в Бога, то ця віра має оживати повсякчас, в будь-яких обставинах нашого життя ми мали би засвідчувати, показувати, виявляти своє християнство, мали би чинити все по-християнськи. Наше християнство мало би всюди і повчякчас плодоносити.

Тому сьогодні спитаймо себе: чи для нас Бог є лише Бог в храмі і на особистій молитві? Чи в кожну мить нашого життя про нас можуть сказати і по нас побачити, що ми християни і люди віри, для яких Бог завжди актуальний, важливий і живий?   

+Венедикт