Понеділок 2 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 6, 31–34; 7, 9–11

«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам»

У цих словах Господь не ставить нам жодних умов, щоб ми змогли щось отримати, просто наголошує, щоб ми не втомлювались просити, очікувати, а найбільше вірити. Часто у своєму житті, в своїх стосунках з іншими ми очікуємо від них доброї поведінки, тоді самі добре поводимось, хтось нам допомагає, і ми допомагаємо. Іноді ми цього несвідомі, але так найчастіше є. Господь має цілковито іншу поставу, Він показує, що завжди залишається вірним нам, незалежно від того, чи вірні ми.

Скільки разів ми б Бога не зранили своїми гріхами, не відійшли від через наші падіння, Він нас ніколи не залишає нас, не відходить. Бог завжди є вірним нам, і тому коли ми приходимо до Господа, Він нас завжди приймає і прощає. Це невимовна і не проста для нашого розуміння Божа любов. Як каже Апостол: «Він полюбив нас перший, коли ми ще були грішниками».

І Господь засвідчує нам цю свою любов, коли говорить: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам».

+Венедикт