Понеділок 6 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 13, 10–23

«Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, − бо серце в цього народу затовстіло»

Бачимо часто у житті, що різні люди мають ніби різні сумління: хтось дуже сумлінний, вслухається в своє сумління, а хтось може робити речі дуже злі, недобрі, великі гріхи і, здається, сумління йому не закидає цього. Звичайно, це не так.

До кожного Бог промовляє через його сумління. Але це сумління ми можемо або розвивати в собі, і воно стає чутливе до голосу Божого, або зворотно −  через наші гріхи сумління перестає бути тою струною, на якій Господь може легко грати і промовляти, тоді стає нечутливе.

Маємо розуміти, що коли ми йдемо за голосом свого  сумлінням, коли робимо добрі діла, то ми змінюємось в позитивну сторону, стаємо ще більше чутливими  до Господа і до того, щоб чинити Божу волю. А кожен наш гріх віддаляє нас від Бога. І не тільки віддаляє, але й робить нас зачерствілими, не дає пізнавати Божу волю в майбутньому. Тому кожна ситуація або наближає нас до Господа, а відповідно потім це ще більше наблизить, або віддаляє і в майбутньому це ще більше віддалить від Бога. Пам’ятаймо про це і стараймося з усіх сил завжди йти за голосом сумління, і це все більше і більше наближатиме нас до нашого Господа!

+Венедикт