Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця дев’ятнадцятого тижня

Євангеліє

Лк.6, 17–23

«Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в Небі»

На перший погляд може здаватися дивним таке висловлювання Господа після того, як Христос називає блаженними або щасливими вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче… І каже тоді ще з цього радіти. Коли подивимось на світ і людей, то вони завжди хочуть бути в достатку, мати щастя, певність. Однак на дорогах Божих це буває не раз досить по іншому.

Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя, радість. Але мусимо собі признати, що саме наші життєві труднощі і клопоти показують правдиво, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли ми будуємо своє буття лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому саме не раз наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність всього земного.Так часто буває, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитись і з’єднатися з Господом.

Апостол

Фил, 1, 27 – 2, 4

«…бо ж вам дана ласка Христа:не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати»

Часто в житті є так, що наша внутрішня особистість є одна, але в житті ми живемо по-іншому. Часто трудні, кризисні ситуації дають нам пізнати самих себе, інколи це те, чого ми не знали і не підозрювали про себе.

Якщо говорити про свідчення Христа, то саме тому в ранній Церкві був знак мучеництва. Бо мученики – це ті, корі переживали трудні обставини, іноді на грані життя і смерті. Так само наше життя. Трудні обставини, наше мучеництво – це нагода свідчити про Бога. Легко бути християнином в ідеальних обставинах. Але правдиве християнство показується тоді, коли треба виявити певну жертву, певну терпеливість, тоді показується наше свідчення. Тому Бог і дає нам такі труднощі, де маємо нагоду свідчити про Господа.

+Венедикт