Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
  • Нед, 01/03/2015 - 00:00

1 Неділя Великого посту

Євангеліє

Йо. 1, 43–51: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства»

Чому ми в стосунках з іншими часто лукавимо? Не завжди тому, що ми дуже зіпсуті, а тому, що ми не є правдиві перед Богом. За що Господь похвалив Натанаїла? Саме за його поставу простоти, щирості та відкритості.

Пригадаймо, як Господь в Євангелії каже не бути літеплими: або гарячими, або холодними. Господь закликає нас до відваги – не боятися виражати те, що ми маємо в собі. Бог не очікує від нас, щоб ми вдавали з себе когось того, ким ми не є. Часто ми дуже хочемо подобатися іншим людям, щоб інші люди нас високо оцінили. А бачимо – корінням цього є лукавство, бо ми не є собою, не є тими, якими нас створив Бог.

Сталість і незмінність є в Бозі, і що більше ми наближаємось до Нього, то більше самі стаємо подібні на свого Творця. Лише в Бозі, в Його правді ми самі можемо виявляти цю правду. Пізнаючи правду в Бозі, ми самі починаємо жити нею. Стаючи учасниками істини в Бозі, ми самі тоді випромінюємо істину, пізнаючи цілісного Бога, ми стаємо в усьому цілісні!  

Апостол

Євр. 11, 24–26, 32–12, 2

«Маючи навколо себе таку велику хмару свідків… витривало біжімо до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса»

Через свою смерть і воскресіння Бог подарував нам вічне життя. Ми десь про це чули, знаємо, в більшій чи меншій мірі цього свідомі, а навіть хочемо жити життям вічним, але бачимо, як нам нелегко це реалізувати у своєму житті. Навіть коли маємо намір жити свято, виконувати Заповіді Божі, то нам не завжди вдається цього досягти.

Часто нас опановує знеохота, відчай, бажання припинити боротися. Чому? Бо ми дивимось на себе і бачимо свій негативний досвід невдач. Але Бог не дивиться на наші невдачі. Бог бачить нас тими, за кого Він віддав своє життя. Він певний того, що ми спроможні осягнути життя вічне. Тож ніколи в будь-яких невдачах чи труднощах, чи в будь-яких падіннях не знеохочуймось. Але з витривалістю ідімо до переду, ідімо до нашого спасіння і життя вічного.

+Венедикт