Третя Неділя Посту – Хрестопоклінна

Євангеліє

Мр. 8, 34–9, 1: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною»

Взяти Хрест Господній – значить прийняти обставини свого життя такими, якими вони є. Нам завжди трудно їх прийняти, завжди щось не так. Ми носимось зі своїми планами, має свої переконня яким би мало би бути життя навколо нас, уявленнями, хто і що мав би зробити. Ми не свідомі того, що все, що ми маємо – це дар від Бога. Брати хрест на себе – це прийняти ті обставини, які є в цю мить нашого життя, і жити в них за Божими законами. Брати хрест – це також приймати себе, який я є в дану мить мого життя. Коли ми це приймемо – зразу прийде радість і прийде мир, бо ми приймемо Бога, який стоїть за тим.

Сьогодні ми також почитаємо Хрест Господній, виставляємо його до поклоніння: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико!» Віддаємо честь і шану Хресту, бо на Хресті відбулося наше спасіння. Знаємо, що екзорцист завжди має зі собою хрест, щоб нагадати дияволові, що він вже переможений і не має ніякої сили над людиною. Через якийсь обман він, може, заволодів людиною, як і через обман диявол спокушає нас, але він ніколи не має над нами сили. Частіше вдивляймося в Хрест, споглядаймо Хрест, поклоняймося Хресту, цілуймо Хрест, бо це є місце нашого спасіння! Хрест – це місце і гарантія нашої свободи в Христі!     

Апостол

Євр. 4, 14–5, 6 «Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч»

Часто в різноманітних людських обставинах, ситуаціях ми бачимо свою обмеженість, чуємо свою слабість, свою безпомічність щось робити, на щось вплинути, навіть на свої вади і гріхи нам не завжди легко впливати. Часто працюємо над собою днями, місяцями, а то й роками і не можемо дати ради самі собі, і це є правда. Якщо ми могли б самі собі дати раду, то не потрібен був би прихід Христа, Його смерть і воскресіння.

Дуже важливо пам'ятати, що ласка Господня нам на спасення конечно потрібна. Ми самі по собі не можемо дати собі раду і завжди маємо шукати і уповати на Бога, шукати Його помочі, шукати Його сприяння. Тож коли в нас закінчуються спроможності, сили, можливості, якщо не можемо знаходити в собі, завжди просімо про Божу благодать. І так як Господь допомагав, підтримував і укріпляв усіх, хто звертавсь до Нього, і нам так само допоможе, підтримає, укріпить і спасе.

+Венедикт