Субота шоста Великого Посту

Апостол

Євр. 12, 28–13, 8

«Братня любов нехай перебуває!»

Часом здається, що є дуже мало хвиль у житті, коли ми відчуваємо цю братню любов. Усі ми шукаємо любові від інших, підтвердження, що ми комусь потрібні, важливі, цінні, варті того, щоб на нас витратити свій час. Але задумаймось, чи достатньо ми цінуємо інших людей.

Важко іншим дарувати свій час, своє співчуття, емоції, фізичну допомогу, а саме це є критерієм  нашого християнства, бо є виявом любові. Бог є любов, і де є любов, там є Бог. Якщо в наших стосунках є ці проблиски любові, то це є проблиски усвідомлення присутності Божої. Це найважливіше, за що маємо змагатися між собою – за взаємну любов, за присутність Божу в нашому житті. Тож цінуймо любов, дбаймо і плекаймо її, і сам Господь перебуватиме між нами!

Євангеліє

Йо. 11, 1–45: «Як будеш вірувати – побачиш славу Божу».

Коли ми вдивляємося у воскресіння Лазаря, то згідно з людською логікою, людським розумінням особа не тільки вже померла, а й її тіло розкладається. Бачимо, стається щось, що цілком суперечить законам природи, людській логіці – воскресіння, повернення до життя, яке дарує Господь.

Ми звикли жити в цьому світі внаслідок своєї людської логіки, маємо своє розуміння того, що відбувається. Але бачимо, що ця логіка часто має свою обмеженість.

І сьогоднішня подія показує нам, як може діяти Бог через віру людини. Через усе Євангеліє проходить, з одного боку – всемогутність Божа, а з іншого – віра людини. Тому наше життя в Бозі будуймо саме на тому – на нашій довірі до Нього. Кожен наш гріх – це відхід від Бога. Наша довіра – це слідування за Богом. Тому яким би складним нам не здавалось би життя, будьмо свідомі: завдяки нашій вірі Бог може багато зробити в нашому житті.

+Венедикт