Квітна неділя

Євангеліє

Йо. 12, 1–8: «Осанна! Благословен Той, Хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!»

Євангеліє зберегло пам'ять про багато подій, коли Ісус творив чуда, проповідував, оздоровлював... Але поруч з тим є і моменти, коли Його не сприймали, ставились до Нього упереджено, по-різному Його називали.

Подія сьогоднішнього Євангелія входу Господнього до Єрусалиму – це вияв радості людської душі. Один з Отців Церкви каже, що кожна людина за своєю природою є християнською. Тому нарід в цьому епізоді відчув напевно не стільки свідомо, як внутрішньо інтуїтивно, що перед ними не просто пророк, а хтось більший.

Це радісне привітання, пошанування особи Христа, чому воно для нас є таке важливе? Щоб ми теж вміли не боятися показувати і не боятися в собі виявляти свої добрі риси душі. Але як часто нас ніби щось зв’язує і нам складно і прославляти відкрито Бога і зробити добро! Боїмося, а як інші сприймуть наші вчинки. А якщо ми виявимо свої християнські погляди, чи не засміють?! Тому це радісне вітання при входженні Христа до Єрусалиму, подає нам приклад того, як маємо мати відвагу ликувати, свідчити і показувати свою віру в Бога!

Апостол

Фил. 4, 4–9

«Господь близько! Ні про що не журіться»

Кожного з нас постійно сповнюють різні турботи. Переживаємо про щось одне, а потім про інше, і так безперестанку. Господь вказує нам, щоб ми не журилися, щоб ми довіряли Йому, щоб ми покладались на Нього, Апостол ж вказує, що Бог, Господь є близько, поруч нас. Іноді ми забуваємо про присутність Божу, аж коли стаємо на молитву чи приходимо до храму, тоді пригадуємо.

А Бог завжди перебуває з нами. Лиш ми про нього забуваємо. Частіше усвідомлюймо собі присутність Божу, що вона є повсякчасною, що Бог завжди діє в нашому житті, Він є близько нас, Він розуміє нас краще, ніж ми самі себе розуміємо. Зупинімося, знайдімо хвилю часу відчути цю близьку присутність Господа.

+Венедикт