Понеділок 2-го тижня після Великодня

Євангеліє

Йо. 2, 1–11: «Ще не прийшов час Мій».

Дуже часто у своєму житті ми щось заплануємо собі, а потім мучимо самі себе та інших, щоб ці наші плани реалізувались. Однак бачимо, що з часом усе стає на свої місця. Можливо, не тоді, коли ми думали, але точно у властивий для нас час, час Божий.

Греки говорять, що chronos – це час, в якому ми живемо, а kairos – це Божий час. Так як Господь прийшов у свій час, явився у Своєму Сині, так Він приходить до кожного з нас у нашому житті. Але ми, люди сучасного світу і сучасної ментальності, хочемо, щоб все відбувалося швидко, одразу. Певно, це є наслідком того, що ми звикли застосовувати мобільні засоби зв’язку, Інтернет, пересуватися сучасним транспортом.

Мусимо зрозуміти, що в Бога є свій час на кожну подію в нашому житті, як каже українська приказка: «Божі млини мелють поволі». Отож маємо вміти вичікувати цей час, а для цього треба довіряти і вірити Богові. Тож довіряймо Богові, і Він явить себе в нашому житті і розв’яже всі проблеми, роз’яснить усі питання, які маємо!

Апостол

Ді. 3, 19–26

«Покайтесь і  наверніться, щоб ваші гріхи були стерті»

Прагнемо ми Бога свідомо чи менш свідомо, шукаємо Його, стараємось жити за заповідями Божими, але часто разом з тим лишаємось в своїх пристрастях, гріхах і не хочемо перемінитись. Сьогоднішнє читання каже, що лише покаявшись, усвідомивши, що таке гріх і зло, і навернувшись від гріхів, ми дійсно лише тоді можемо навернутись до Бога.

Ми завжди є повернуті лицем до когось і спиною до когось. Якщо повернені лицем до гріха, як його чинимо, то спиною повернені до Бога. Лиш тоді, коли ми стаємо лицем до Бога, навертаємось, ми стаємо спиною до гріха. Погляньмо скільки часу упродовж години, дня, місяця, року ми повернені до Бога, скільки часу ми відвернуті від Господа!

+Венедикт