Субота 2-го тижня

Йо. 6, 14–27: «Це – Я, не лякайтесь!»

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про те, як апостоли пливли в човні серед неспокою природних сил, розбурханого моря і сильного вітру, і мали острах і пережиття. У в такій ситуації до них приходить Христос. Яка це гарна наука для нас! У нашому житті ми  також маємо різні неспокої, різні проблеми, труднощі, бурі. Вважливо пам’ятати, що за цими бурями, за всім стоїть Бог.

Важливо побачити Бога, зустрітися з Ним, стишитися. Ми кажемо на Літургії: «В мирі Господеві помолімся!». Якщо зуміємо у мирі поглянути на все, що нас оточує, то зуміємо побачити і зустрітися з Богом. Бо в кожній бурі, в кожній біді, в кожній трудності приходить до нас Христос і так само промовляє до кожного з нас: «Не бійтеся!»

Ді. 5, 21–33

«Вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати»

Годі сказати чому, але в Церкві склалось таке розуміння, що навчати про Бога, говорити про Бога – це завдання і покликання лише священиків. Це, звичайно, неправда. Завдання говорити про Бога є покликанням кожного з нас, кожного, хто називається християнином. Християнин – це той, хто для себе відкрив, що Господь є важливим і цінним в його житті, і він завжди цією Доброю Новиною хоче ділитись з іншими.

Проповідувати про Бога може бути нелегко тоді, коли ми не віримо в те, що Бог нам відкрив цю Добру Новину, що вона є добра і радісна для нас особисто. Якщо я в цьому переконаний, цим живу, я неминуче прагну і бажаю ділитись цим з іншим, проповідувати іншим. І це є криза нашого проповідування: нам нема що сказати, бо ми глибоко самі цього не досвідчили і не пережили. Тому, коли ми боїмось проповідувати, перегляньмо своє життя, свої стосунки з Богом, можливо, найперше нам треба самим Його запізнати!

+Венедикт