Вівторок 6-го тижня після Воскресіння

Ів. 12, 19–36: «Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде».

Кожен може оглянутись назад, у своє минуле, і побачити, скільки недобрих рішень прийняв, а часто й таких, які призвели до прогрішень, падінь. Це стається тому, що ми діємо під впливом своїх переживань, під впливом тих чи інших пожадань і пристрастей. Якщо б ми опиралися на Бога і Його волю, то, без сумніву, бачили б заздалегідь, що може стати для нас згубним – і втікали б від того.

Дуже важливо мати бажання не ходити в темряві, і ходити в світлі. А світло – це є Бог. Що ближче ми наближаємось до Господа, то більше в Його світлі починаємо розуміти, які приймати рішення, які робити кроки, як будувати своє життя, як ставитись до ближніх, коли потрібно мовчати, а коли говорити.

У Бозі ми здобуваємо певність і твердість у прийнятті рішень, стаємо відважними і правдиво покірними, а не боягузами. Перебування у світлі, у Господі допомагає ухвалювати правильні рішення.

Ді. 17, 19–28

«Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю»

Кожна людина створена на образ Божий, вона шукає Бога як свого Творця. Кожна душа є за своєю природою християнською, як каже Тертуліан. Кожна людина шукає Бога, шукає як би Його прославити, як віддати честь. А в силу того, що не кожна людина вихована в християнському середовищі, вона не завжди може свого Творця пізнати і відкрити для себе.

Однак за кожним добрим вчинком, намірами, за доброю волею, які можемо зауважити в кожній особі, можемо побачити цю спраглість за Богом, яку ніхто і ніщо не може задовольнити. А ми, християни, своїм життям і поставою мали б показувати людям, що цю відвічну спрагу кожної людини ми реалізували в нашому житті. Тоді люди будуть розуміти, якщо ми пізнали істинного Бога, цією правдою живемо, то й вони це зможуть!

+Венедикт