Четвер 7- го тижня після Воскресіння

Мт. 15, 12–21:  «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих!»

Маленькі діти навіть у своїх іграх, у своїй поведінці часто копіюють батьків. Так як зовні можемо зауважити в дітей риси, які вони перейняли від своїх мами і тата, так і поведінка дітей дуже добре відображає поведінку тих, з кого вони беруть приклад.

Ми, як християни, покликані завжди показувати добрий приклад, впливати добре, вказувати іншим правильний шлях. Тому, якщо ми хочемо називатись християнами, маємо завжди бути такими проводирями, які іншим показують Бога і те, яким би мало бути християнське життя.

Через це християнин має завжди знати, куди він йде і для чого, а тоді буде добрим проводирем для інших. Бо люди завжди шукають когось, хто був би для них взірцем, і дуже часто йдуть за тими, хто сам не свідомий того, куди йде. Будьмо зрячими проводирями, тими, що ведуть до Ісуса, бо самі йдуть за Ним!

Ді. 25, 13–19

«Первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду»

Дивно, здавалося б, Павло, який не мав ні впливу в середовищі, не мав ні кадрів, ні структури, виявляв таку загрозу для первосвящеників, для старших юдейських. Чому ж вони так боялись його? Якщо б первосвященики мали віру і довіру до Господа, вони не мали б страхатися, бо зрозуміли б, якщо Павло щось проповідує недобре, воно і так пройде.

Так і в нашому житті бува. А іноді ми можемо боятись когось чи чогось, бо забуваємо: Боже буде завжди тривати, воно незнищенне! Бачимо, як через всю історію Церкви багато разів Церква була переслідувана, нищена, але знову воскресала. Чому? Бо люди боролися з Богом, а Бога не можемо перемогти. Як людина не могла знищити Бога, коли розпинала Його на хресті, так і людина не може знищити Бога тепер, який перебуває в Церкві. Тому, коли ми є з Богом, ніколи не біймося!

+Венедикт