Пятниця 1-го тижня після П’ятдесятниці

Мт. 5, 33 – 41 « А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя.»

  Дуже часто людина бере на себе багато обіцянок, постанов, рішень. Часто бачимо, як не можна потім їх дотримувати. Буває захопленість і потягнення емоціями, пережиттями, чи під впливом якоїсь книжки чи передачі яку подивилась. Тому Господь каже не клястися, тому, що ми не можемо бути категоричні, певні в тому чи іншому. Але завжди маємо найперше мати добрий намір. Навіть коли хочемо щось досягнути, щось хочемо мати виріше в майбутньому, завжди краще будувати це  на своїх намірах. Бажаю досягнути цього чи того.

Часто ж коли робимо категоричні рішення і постанови, а потім цього не дотримуємось, то потім це нас знеохочує. Деколи диявол підсуває нам заохочення зробити певні наміри, рішення, а коли ми цього не робимо тоді вже підсуває знеохоту, а то і депресію. Маємо завжди носити в собі бажання, стремління досягнути чогось великого. Коли маємо в собі ці наміри, то з часом вони можуть стати реальністю.

Рим. 2, 14–29 «Через вас ім’я Боже зневажається між поганами»

Часто невоцерковлені люди згіршуються негідними вчинками християн, оскільки сприймають їх як тих людей, які б мали жити чесно, справедливо, досконало. Всі хочуть мати взірець, щоб повірити, що життя в святості реальне, а виявляється, що і християни можуть поводитись гірше ненавернених. Тоді постає у них сумнів щодо суті християнства як такого, якщо християни знають, як треба робити, вчать цього інших, а самі так не живуть.

Напевно, найбільша трудність сучасного християнства, що ми, християни говоримо правильні слова, але наше життя не таке. Бачимо, що сила і міць апостолів, учнів і перших християн була в тому, що їхні слова збігалися з вчинками. У народі не даремно кажуть, що слово промовляє, а вчинок потягає. Саме їхні вчинки були взірцем для інших. Їхнє життя навертало людей. Живімо згідно з тим, в що ми віруємо, що проповідуємо, інакше не лише інших, яких мали привести до Нього, відштовхнемо своїм лицемірством, а й самі можемо не зможемо потрапити до Божого Царства!

+Венедикт