Четвер  2-го тижня після П’ятдесятниці

Мт. 8, 23–27: «Рятуй, Господи, ми гинемо!»

Може, ці ж самі слова чи подібні ним, є в наших молитвах, коли ми звертаємось до Бога. З’являється якась трудна ситуація, падіння, помилка, невдача, гріх, складаються непрості обставини, коли, здається, немає виходу, і ми опускаємо руки, розчаровуємося, впадаємо в знеохоту.

Виглядає, ми маємо віру, ходимо до храму Божого, сповідаємось, причащаємось, і часто саме в цих складних обставинах бачимо, наскільки наша віра, чи, радше, довіра до Бога, є слабкою. Ми часто забуваємо, що Христос є з нами завжди. Навіть коли нам видається, що Він не знає ситуації в якій ми перебуваємо, як здавалося апостолом, коли Ісус спав. Треба вміти за всім, що відбувається, побачити присутність Божу.

Пам’ятаймо, що Ісус з нами повсякчасно. І недаремно Він говорить, що жодна волосинка з голови не впаде без Божої на це волі. Вміймо пам’ятати, що в будь – яких важких ситуаціях з нами завжди Бог!

Рим. 5, 10– 6 «Бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися,  спасемося його життям»

Коли подивитись на наші стосунки з Богом, бачимо, які вони не рівнозначні. З нашого боку – скільки ми чинимо гріхів, зраджуємо Бога, відступаємо від Нього, а з Божого – Бог завжди є вірний нам. Ісус помер за на, коли ми ще були грішниками, Він дав нам Свою любов і спасіння завдатком. Примирив нас з Отцем, коли ми були на боці гріха, і так через Свою смерть і воскресіння зробив нас учасниками Життя Вічного.

У кожну хвилину свого життя пам’ятаймо, що ми вже примирені з Богом через Його смерть і воскресіння. Бог любить нас, не зважаючи на наше життя і вчинки. Коли ми це усвідомимо, що ми отримали від Господа і якою ціною, то не захочемо ніколи більше чинити гріха.

+Венедикт