Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 2-го тижня після П’ятдесятниці

Мт. 7, 1–8: «Не судіте, щоб вас не судили»

Кожен з нас має досвід того, як це є засуджувати іншого, чи в своєму серці, чи привселюдно. Нерідко потім виявлялось, що наш суд, наша оцінка були неправильні. Бо ми завжди судимо в міру того, що знаємо, розуміємо, а ми ніколи не можемо всього розуміти, знати, врахувати усі особливості.

Оскільки жодна людина не посідає всіх знань, всього, що треба знати про іншу людину, щоб дати адекватну оцінку її вчинку, Господь застерігає нас, щоб ми не судили взагалі. Не стараймось давати оцінки людям. Вміймо віддавати їх Господові. Хай Господь судить.

Наше судження є обмежене нашими знаннями, вихованням, ментальністю, досвідом, зраненнями, нашою віддаленістю від Бога. І коли ми наближаємось до Господа, то нам щораз менше і менше хочеться когось оцінювати чи судити. Божа любов замешкує в нас, і нам хочеться не судити, а любити цих недосконалих людей, бо розуміємо, як сильно любить їх наш Отець!

Рим. 3, 19–26 «Щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом»

Коли ми приходимо до лікаря, то стараємось йому якнайдокладніше розказати про свій стан, що нас болить, що турбує, з чим маємо проблеми. Якщо будемо мовчати, лікар не знатиме, що з нами робити. Як у медицині симптоми є тим, по чому призначають лікування, так само і нашому духовному житті – наші проблеми визначають той метод, яким Бог нас зцілює.

У наших стосунках з Богом маємо усвідомити свій стан. Тут не йдеться про те, щоб поливати себе брудом, болотом, згадувати, які ми грішні. Зрозуміти що, незважаючи на наші гріхи і наші вчинки, є багато доброго і Бог завжди діє в нашому житті. Коли ми станемо в правді перед Богом такі, як ми є, Бог зможе нас вивести з будь-якої проблеми!

+Венедикт