Понеділок 21-го тижня

Євангеліє

Лк.7, 36-50

«Віра твоя спасла тебе; йди в мирі!»

 Так, як потопельника рятує якийсь засіб, до прикладу дерево, що допомагає йому триматися на воді, так і в складних обставинах повсякденного життя нас може спасати наша віра в Господа, довіра до Нього.

 Бачимо це на прикладі блудниці, яка жила грішним і публічним життя, проте у величезному почутті й благоговінні від усвідомлення того, хто є перед нею, всім своїм виразом любові до Господа вона отримала прощення. Її не розуміли, осуджували, але вона мала віру.

 Отож і ми не шукаймо завжди розуміння, прийняття чи підтримки інших осіб, але завжди вдивляймося в Господа, бо саме Він може нас преображувати, освячувати і спасати.

Апостол

Фл. 4, 10–23

«…бо я навчився задовольнятись тим, що маю»

Не просто для будь-кого з нас повірити і прийняти, що те, що я маю, це те найкраще, чого я потребую у цей момент свого життя. Однак якщо я вірю у те, що Бог любить мене і дбає про мене, то з цього випливає – що Він дає те, що для мене найкраще. Коли б ми так розуміли наше життя, то могли б завжди почуватися щасливими. Хоч така  свідомість буває дуже рідко в нашому житті. Ми живемо, або в минулому, так ми тоді щось мали, але не цінували в той момент цього. Або живемо майбутнім, де мріємо що щось і колись будемо мати, але й цього не будемо цінувати, якщо не цінуємо теперішнього.

Що б в житті не ставалося: чи приємне чи сумне, чи радісне чи гірке, чи біднота чи прибуток, вміймо за все дякувати Богу. Вміймо тим, що Бог посилає. Бо саме це є те, що мені найбільше потрібне в моєму житті, вміймо цінувати чи вбогість чи багатство і за все дякувати.

+Венедикт