Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
  • Птн, 03/07/2015 - 00:00

П’ятниця   5 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 13, 4–9 «Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять».

Бог завжди сіє, завжди промовляє до кожного з нас. Ніхто не може поскаржитись, що Богові до нього байдуже. Але чи ми даємо, щоб ті Божі зерна, які падають в нас проростали?

Найбільше Бог промовляє до нас через наше сумління. Але часто ми йдемо всупереч сумлінню. Ми не даємо, щоб ці зерна проростали в нашій душі. Що більше, ми будемо вслухатися в Господа і коли більше будемо жити за нашим сумлінням, що більше будемо давати, щоб ці зерна падали, то більше це сумління буде розвиватись. Тоді більше ми будемо цією родючою, плідною землею, в якій буде проростати Божа мудрість. Як поле потрібно постійно обробляти, щоб мати якийсь плід, так і нашу душу потрібно обробляти, вправляти, спрямовувати до Бога.

Бог сіє в кожну мить нашого життя і не перестає ніколи сіяти, Він хоче, щоб кожне зерно проросло. Вміймо ці зерна приймати і приносити добрі плоди!

 

Рим. 16, 1–16 «Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі»

Бачимо, що апостол Павло передає вітання для дуже багатьох осіб. Про всіх них він пам’ятає, нікого не забув, про всіх турбується і дбає. Важливо і нам дбати про інших людей, турбуватися, клопотатися і переживати. Переважно наші стосунки бувають такі мимолітні, тимчасові. Ми не звертаємо уваги на їхнє продовження, пам’ять про цю людину.

Пам’ятаймо про всіх, кого Бог дав нам в нашому житті, через яких Бог зробив стільки добра, які дозволили Богу через них зробити для нас стільки добра. І дозволяймо Богові робити добро іншим через нас!

+Венедикт