Середа 21-го тижня

Євангеліє

Лк.8, 22-25

«Де ваша віра?»

У цьому епізоді апостолів охопив страх, паніка, непевність, адже буря, яка розпочалася на озері, становила загрозу їхньому життю.

Так і ми часто в різних ситуаціях боїмося, панікуємо, переживаємо, знеохочуємося, розчаровуємося, забуваючи, що Господь є повсякчас з нами, як і був тоді з апостолами.

Так як тоді Христос спав у час бурі й не відразу врятував апостолів, так і нам здається, що Господь часами бездієвий у наших складних ситуаціях.

Проте Бог є з нами і обов’язково втрутиться в ситуацію, коли вважатиме за потрібне. Отож, довіряймо Богові й покладаймось на Нього!

Апостол 

Кл. 1, 18–23

«щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними»

Апостол вказує на те, що всі, що повірили в Христа і охристилися, вже є святі. Знаємо, що в перших віках християнства християни себе називали святими. Святий – це інакший. Інакший від способу думання, життя, поступування в цьому світі. Святий – це той, який є не під впливом цього світу, є свобідним від цього світу.

Святість – це інакшість, а ця інакшість є життям з Господом. І до цієї святості ми не лише покликані, але через хрещення Господь зробив нас учасниками цієї святості. Апостол каже, що маємо стояти твердо і непохитно у вірі, щоб не віддалятися від Євангелія. Твердо і витривало йти цією дорогою. Святість, Небо – це не те, що ми маємо заслужити, воно вже нам належить. Ми не те, що маємо його здобути, бо воно вже наше, маємо лише витривало присвоювати те, що призначено для кожного з нас.

Коли на Літургії священик виголошує слова: «святеє святим», то Церква вказує нам, що Тіло і Кров Господня роблять нас причасниками Царства небесного. Ми беремо участь в Царстві небесному через Хрещення, через Сповідь, Св. Причастя, читання Св. Письма, молитву. Часто беремо цю участь, але наскільки ми свідомі того, що стаємо тоді учасниками Царства Господнього?

+Венедикт