П’ятниця  6 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 13, 44–54: «Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її».

Знаючи право і закон, за яким жили до і за часів Ісуса, можемо зрозуміти цю притчу дуже добре. Якщо хтось знайшов би щось на землі іншого, то мусів би віддати тому чия це була земля. Тому зрозуміло, що цей купець, знайшовши перлину хоче купити усю землю, бо перлина вартує набагато більше, ніж сама земля.

Цим Господь промовляє до нас, наскільки вартісне життя з Господом, наскільки вартісне Царство Небесне. На прикладі святих ми бачимо, що вони все продавали, що мали, нічого не шукали в цьому житті. Бо добре зрозуміли, що пізнали для себе цінність вічного життя. Не якісь посади, здобутки, які будуть тривати декілька років чи декілька десятків років, можуть запевнити нам щастя, а лише те, що веде у вічне життя.

Чому ми робимо гріхи? Чому нам бракує ревності, якої не бракувало апостолам і першим християнам. Бо ми не свідомі того, яку перлину Господь нам приготував, що учасниками життя вічного ми здатні бути, що Господь нам може дати. Лиш усвідомивши, що нам Бог приготовив, чого учасниками маємо бути, лиш тоді наступить глибока і велика переміна нашого життя. Бо ні за що не будемо дуже перейматись чи дбати, але найперше будемо шукати Господа, Його Царства і життя вічного!

1 Кор. 4, 5–8 «Тож не судіть нічого перед часом»

Знаємо, що у своєму житті ми постійно когось оцінюємо, чіпляємо етикетки, засуджуємо... А з часом, буває, відкриваємо, що наші судження були помилкові. Ми, звичайно, можемо мати свою думку і свій погляд, але маємо розуміти, що наша думка і наш погляд завжди є обмежені. Саме тому апостол вказує, щоб ми не судили передчасно.

У повноті людину і ситуацію бачить лише Бог. І в повноті лиш Він може об’єктивно когось судити. Але бачимо, що Суд Божий буде лише наприкінці життя людини і наприкінці світу. Навіть Бог, знаючи людину і ситуацію, не судить передчасно. Тому не судімо й ми!

+Венедикт