Четвер 8 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 16, 24–28:  «Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?»

Ми постійно щось здобуваємо в своєму житті, постійно чогось прагнемо, постійно в щось вкладаємо свої зусилля і старання. Після здобутків одних вершин приходить бажання здобувати наступні, і так до безконечності в нашому житті. Господь про це каже дуже просто: що з того, що здобудете навіть цілий світ, навіть не щось одне чи друге, а цілий світ, якщо занапастите свою власну душу?

Лиш пригляньмося до свого життя, і зауважимо скільки дорогоцінного часу, скільки талантів і зусиль ми вкладаємо в то чи інше. Яке остаточно потім знову лишаємо і хочемо здобути щось інше, а в кінцевому результаті залишимо все тут, нічого не зможемо забрати зі собою після своєї смерті .

Тому важливо застановитись, наскільки ми вкладаємо свій час і таланти, щоби спасати свою душу. Живімо вже тут для Небесного Царства, щоб всі наші зусилля не були марними і ми не занапастили свою душу!

1 Кр. 10, 28–11, 7 «Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви»

У нашому житті ми бачимо, як часто ми є одними особами зачаровані, а іншими розчаровані, а буває, що в тих, якими були зачаровані, пізніше розчаровуємось. Якщо у нашому житті поведінка і постава інших людей на стільки важливі для нас, то ми можемо навіть відпасти від Церкви, якщо розчаруємось особами, які там присутні. 

Водночас маємо розуміти, що наше життя, наші вчинки і наша поведінка для інших людей теж можуть бути на стільки важливі. Бо нашим життям і нашими вчинками ми або проповідуємо Христа, або не проповідуємо. Нейтрального стану не буває. Іншим ми або вказуємо шлях до Бога, або шлях від Бога. Тож стараймось бути  дороговказами для всіх людей, жити за заповідями Божими і за Євангелієм.

+Венедикт