Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота дев’ятого тижня

Мт. 15,32-39

Напевно неодноразово ми досвідчували, коли старалися людям говорити про Бога, хоча в нас і дуже рідко є до цього відвага, що часто відчуваємо, що наше слово не потягає, не промовляє, не падає в серце, не проростає. Чому так є?

Сьогоднішнє Євангеліє є добрим прикладом, адже люди були настільки захоплені тим, що говорив Ісус Христос, що не спостерегли, як цілих три дні були голодними, тобто нічого не їли. Вони навіть не усвідомлювали, що були наскільки перейняті Христом, Божим словом, що не думали про земне, про харчування. Це добрий і важливий приклад для нас, бо коли говоримо про Бога не просто слова, а передаємо свій особистий досвід Бога, який ми здобули і яким ділимося, то можна сказати, що ділимося Богом. Саме тоді людей це зачіпає і до них промовляє. Люди відразу відчувають чи це хтось говорить з книжки, бо має добру пам’ять і ті чи інші речі може цитувати, чи десь прочитав це і переповідає, чи ж він саме це пережив.

Коли ми це пережили, коли досвідчили це самі, то маємо цей досвід Бога і можемо його передати. Саме тоді слово потягає, захоплює людей. Коли ж ми цього досвіду Бога не маємо, ми немовби плагіатори, «брехуни», бо свідком в суді може бути лише той, хто бачив чи чув. І якщо ми дійсно маємо досвід Бога, то коли б ми навіть не говорили риторично, гарно чи красномовно, але цей досвід Бога будемо передавати. Саме це потягає людину.

Рм. 14, 6–9 «Коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо»

Кожна мить нашого життя – це або час з Богом, або без Нього. І саме наші чесноти і стремління до них – це є життя з Богом, а гріх – смерть. Коли дивимось на життя переслідуваних християн бачимо феномен життя в чеснотах, бо вони всюди могли жити з Богом. Обставини їх ніколи не тяготили, а були нагодою жити з Богом.

Погляньмо на наше життя. Ми постійно чимось невдоволені, чекаємо ліпших часів. Але якщо ми прагнемо святого життя, то в будь-яких ситуаціях і життєвих обставинах ми можемо жити з Богом. Ніколи і ніщо не може стати на перешкоді нам, щоб ми могли плодоносити для Господа. Тож побачмо, що обставини нашого життя, там, де Бог нас поставив, саме це місце, де ми здатні жити свято для Бога.

+Венедикт