Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
  • Нед, 09/08/2015 - 00:00

Десята неділя

Мт. 17,14-23 «Щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом».

Кожна людина завжди, більш чи менш свідома цього, шукає Бога. Однак місце, де ми зустрічаємося глибоко з Богом, це є молитва. Молитва – це наше місце зустрічі, наше будування стосунків з Богом. Саме в молитві ми перемінюємося. Бо не дарма в нашому народі кажуть: «З ким поведешся, в того й наберешся». У молитві Бог її сповнює тим, чого їй не вистачає. Молитва – це те місце, де людина наповнюється всім тим, що посідає Господь – любов'ю, миром, радістю, прощенням та іншим. У молитві людина черпає для себе те, що потребує від Господа.

Що ж є піст? Піст – це є обмеження себе в тому, що не дозволяє нам бути з Богом, що відвертає від Бога, що перериває наші стосунки з Богом. Тому Господь каже, що цей рід бісів виганяється молитвою і постом, значить маємо себе обмежувати в певних речах, і в той же час плекати в житті молитву, бо саме це життя з Богом не тільки перемінює нас особисто, але перемінює і світ навколо нас. Ми бачимо, де з’являлися святі особи, те місце вони освячували. Дотепер місця паломництв, святинь є там, де жили ці святі. Вони своїм життям преобразили інших людей, преобразили місця і обставини.

І тому так само і наше життя: коли ближче ми Господа, то перемінюємося більше, а тоді свідомо чи несвідомо, впливаємо на інших людей; коли ми далі від Бога, так само впливаємо на інших людей тільки в іншому вимірі.

Тому тут є правдиві ті слова Господні: «Шукайте найперше Царства Небесного, а все інше додасться». Знайшовши Бога, пізнавши Бога, бувши з Богом, все тоді в нас і навколо нас перемінюється.

 

1Кор.4, 9–16

«Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям»

На перший погляд можуть здаватися сумними і драматичними слова апостола, але вони відповідають дійсності. Той, хто живе досконало, праведно, свято, по-християнському, дуже рідко є забагато шанований. Він часто пригноблений і висміяний, бо є докором іншим, що вони чинять не досконало, що мають жити інакше.

Бачимо, що було непросто апостолам, непросто кожному з нас. Але в глибині душі кожна людина прагне цієї досконалості. Ми маємо ставати досконалими, не зважаючи на те, що нас не приймає світ, щоб цьому ж світові дати взірець того, що жити святим життям – це реальність!

+Венедикт