Вівторок одинадцятого тижня

Мт.23,23-28 «Занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру».

На прилавках крамниць часто можемо побачити дуже багато книжок про правила поведінки, правила етикету, про розв’язування конфліктних ситуацій і багато подібного, що певною мірою допомагає людині функціонувати в суспільстві, налагоджувати суспільні стосунки. Але однаково ж завжди лишається слабке місце тих книжок, бо ж кожна ситуація не є подібна одна на одну. Правильніше сказати, що кожна ситуація життєва є цілковито нова і неповторна, ніколи ситуації і обставини не є такі ж самі. Тому не завжди можна мати готове правило етикету, чи якісь норми поведінки.

Дуже часто, коли створюється трудна ситуація – це все, чого людина навчилася як має чинити і поводитись, дуже легко опадає. В одній книжці про життя в концтаборі оповідалося, що до трьох тижнів з людини спадало все культурне нашарування, якою вона була. Тому в концтаборі людина могла показатися або великим героєм або в якійсь гіршій людській якості.

Так і в нашому житті, яке має конкретні обставини, конкретні ситуації. І що складніші вони, то показують нам і іншим наскільки наше життя є глибоким в Бозі, наскільки воно є духовним, наскільки ми живемо з Богом. Бо зовнішні обставини – це є ті ситуації, де наша особистість виявляється. Чим ми всередині наповнені, те в конкретних обставинах нашого життя показується на зовні.

2Кор. 2, 14–3, 3 «Наш лист – це ви»

Напевно, раніше люди більше писали листів, тепер через сучасні засоби комунікації люди відвикли від цього. Знаємо, що лист передавав все те, що людина хотіла передати, можна символічно сказати – передавав цілу людину через її слова, стиль і думку.

Так само і наше життя, як лист, і важливо, чи ми є тими добрим листом, який Господь пише в нас. Чи інші можуть в нас прочитати про Бога. Каже Господь, що по ділах наших пізнають, чиї ми діти. Задумаймось, чи інші зможуть відчитати живу і ходячу Євангелію в кожному з нас?

+Венедикт