П'ятниця одинадцятого тижня

Мт. 24, 27-33,42-51 «Чувайте, отже,бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде»

Знаємо, що в перших роках християнства ученики, апостоли завжди очікували цього другого приходу Господа. Тепер лише час від часу, а правду кажучи майже ніколи люди не говорять про свій відхід до вічності,ніхто практично не згадує і не чуває про другий прихід Господа нашого ІсусаХриста.

Проте Господь завжди приходить в наше життя і тому дуже важливо бути відкритим на те, щоби пізнавати цю Божу присутність. Бог є завжди. Справа в тім – наскільки ми цю Божу присутність можемо для себе відкривати і нею жити.

Наш відхід до вічності, наша смерть буде лише потвердженням того, що ми вибрали і чим жили. Якщо ми жили ціле життя без Бога, то смерть – потвердження, так буде вічно. Коли ми наше життя прожили з Богом, чували,зустрічали Його, то так буде і у вічності.

Пт. 11 тижня 2Кор. 4, 13–18 «Ось чому ми не  втрачаємо відваги:хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день у день»

Ми часто собі ідеалізуємо християнське минуле, але і там були свої плюси, і мінуси, і в середовищі апостолів, і зовні. Але християни ніколи не втрачали відваги, вони ніколи не опускали рук. Вони розуміли про, що будь-які обставини є сприятливі для духовного зросту. Можна сказати, коли йде хтось за Христом і проповідує Христа, то для нього супротивний вітер завжди буває попутним вітром, як для мучеників їхня смерть була спасінням, а потім ця кров мучеників стала насінням Церкви.

Намагаймося менше звертати увагу на зовнішні обставини, що б не діялось і не відбувалось, будьмо певні того, що в кожних обставинах можемо зростати духовно, перемінюватись і свідчити про Бога. І без сумніву, Бог передбачив все, що відбувається, і знає, що все вийде на добро для Його Церкви і кожної християнської душі!

+Венедикт