Понеділок 12 тижня

Мр.1.9-15 «І голос ізлинув з неба: Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання».

Христос для нас є іконою Отця, являє Отця. Христос прийшов, щоб виконати місію Отця.

 У той же час кожен з нас, будучи створений на образ та подобу Божу, також є іконою, яка би мала являти Бога. Святі показують нам Бога, являють Бога, бо зуміли усвідомити собі, що їм вже дароване життя вічне і вони почали тим життям вічним жити, почали усвідомлювати ту велич, якою вони можуть жити, і велич Бога, Якого вони можуть являти.

Це дуже важливо для кожного з нас – бути свідомими величі в Бозі, свідомими своєї особливості, специфічності, неповторності покликання. Бути свідомими, що кожен з нас має свою місію, важливу і дуже поважну, дану Богом.

Часто в нас є пережиття меншовартості, неповноцінності, тому важливо усвідомити цю вартісність життя, яку ми отримали від Бога, вартісність того, що на нас Бог розраховує і дає нам спроможність робити багато великих речей, що ми бачимо на прикладі святих.

2 Кор. 5, 10–15 «Щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес»

Ми завжди щось робимо для себе. Вчилися ходити і розмовляти для себе, вчились в школі, щоб в цьому житті щось досягнути і здобути, тепер працюємо з ранку до вечора, знову для себе, будуємо будинки, купуємо квартири, авто для власного комфорту. Чи часто в нас з’являється усвідомлення того, що Бог нас поставив саме на цьому місці, щоб ми служили для інших, що Бог чекає від нас цього.

Якби б всі люди були цього свідомі, що мають не лише для себе жити, але і для інших служити, а остаточно служити для Бога. Бо коли Бог нас поставив на якомусь місці, Він розраховує на нас, Він очікує щось від нас. Тож погляньмо самі на себе і погляньмо на обставини навколо себе. В який спосіб ми могли б послужити для Бога і для ближніх.

+Венедикт