Понеділок тринадцятого тижня

Мр.3. 6–12 «Він,однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли Його».

У Євангелії читаємо, що Господь нібито забороняє говорити про ті оздоровлення, які отримали люди. Нас це може здивувати: Чому Господь не хотів, щоб люди дізнаючись про ці чуда, наверталися, щоби люди, переживаючи ці зцілення, могли говорити про це іншим? Певно, йдеться тут про щось інше.

Дуже часто, коли в нашому житті стається щось довгоочікуване, ми тим тішимось, але не завжди готові,не спроможні побачити за цим Бога, Який це явив. І коли Господь забороняє розповідати про зцілення, то тому, що бачить – люди захоплені лише чудами, лише зціленнями, лише тим, що вони пережили. Але оскільки Христові найбільше йдеться, щоби люди насамперед побачили Бога за тим, що відбувалося, то Він просить їх мовчати.

Для нашого життя дуже важливо бачити Бога у кожній обставині, оскільки Він є повсякчас присутній у нашому житті. Звичайно, не завжди легко розпізнати Божу присутність та інтервенцію в наше життя, але цього можна і треба навчитися, вправлятися в цьому. Згодом це принесе для нас велику радість, і тоді ми навчимося Бога зустрічати у всьому, що відбувається у нашому житті.

2 Кор. 8, 7–15 «Щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і щоб так панувала рівність»

Погляньмо на наше життя. Те, ким ми є чи що ми маємо, це все-таки сила обставин. Ми могли б не бути тими, ким є, могли б народитися в зовсім інших обставинах – гірших чи ліпших. Але обставини  дав нам Бог, а міг і не дати. І тому завжди тим усім, що ми тепер маємо, треба ділитися з потребуючими, бо не знаємо, що буде з нами в майбутньому. І ділімося не тільки з тими, хто потребує матеріальних статків, але з тими, хто потребує нашого досвіду, розуміння світу, переконань.

Можливо, будуть ситуації, коли хтось інший буде мати якісь земні достатки, досвід чи інші здобутки, і зможе поділитися з нами. Що більше ми ділимось з іншими, то більше будемо спосібні отримати на майбутнє в наших потребах.

+Венедикт