Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
  • Птн, 04/09/2015 - 00:00

П'ятниця чотирнадцятого тижня

Мр. 5, 22–24, 5, 35–6,1: «Не бійся! Тільки віруй»

 «Не бійтеся!», - саме такими словами розпочав свій Понтифікат Блаженний Іван Павло ІІ.

 Хоча ми називаємо себе християнами, ходимо до храму, але часто бачимо, що в нашому житті ми маємо мало відваги повністю довіряти Богові. Правду кажучи, і маємо собі в цьому признатися щиро і відверто, ми любимо все контролювати, все планувати, все передбачати. І тому дуже часто в нашому житті, коли приходять якісь біди чи клопоти, вони нас вибивають з колії, бо вони нам непідвладні, ми не можемо їх контролювати.

 Якщо опиняємось у ситуації, на яку ми не можемо вплинути і змінити, то саме тоді для нас звучать слова: «Не бійся! Тільки віруй». Бачимо, що чоловік, старшина синагоги, до якого Ісус звернувся з цими словами, дійсно сам не міг нічого змінити, бо його дочка вже померла.

 Христові слова для нас завжди є фундаментом і заохоченням: не боятися, мати відвагу, стояти непохитно у вірі. Або як каже наше Богослужіння: «Ще й ще…» довіряти Богові, покладатися і уповати на Нього. А довіряти Богові найпевніша річ – Бог є єдиний, Хто ніколи нікого не підвів і не підведе.

 Саме тому, щоб ми перемогли свої страхи і покладалися на Нього, Господь звертається до кожного з нас: «Не бійся! Тільки віруй».

 

Гл. 2, 6–10 «Бог не дивиться на обличчя людини»

У нашому людському житті ми по-різному ставимось до різних людей. Часто навіть до тих самих людей ми змінюємо ставлення в різні етапи нашого життя. Часто стається діаметрально протилежно: колишні друзі стають ворогами, а колишні вороги – друзями. Але Бог завжди ставиться до нас однаково: завжди дивиться на нас, як на тих, за котрих віддав Своє життя, як на тих, на чий образ ми сотворені. Ми завжди цінні в очах Господніх.

А ми в своєму житті часто шукаємо вартість в очах інших людей. Натомість, варто усвідомити, що є Той, для кого ми завжди цінні, чи ми робимо добро чи відмовляємось від Нього, Бог ніколи не перестане нас цінувати. Так і ми намагаймося дивитись на інших людей, не зважаючи на їхні вчинки, що вони завжди є цінними в очах Божих. А значить мають бути цінними і для нас.

+Венедикт