Понеділок шіснадцятого тижня

Мр. 6,54-7,8  «Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене»

 Кожен у міру своєї вихованості пробує пильнувати свою поведінку: хтось зважає на це більше, хтось – менше. Проте часто така наша зовнішня постава і поведінка не відповідає тому, що людина має у своєму нутрі. Це для нас трудно зауважити в собі, легше бачимо це в інших, бо саме на цьому будується наше осудження інших. Бо ж бачимо як часто людина одне декларує і говорить, а не раз зовсім по іншому поводиться. 

Отже, наше нутро, наше серце – це те, з чого починається наша поведінка. І тому коли Господь каже, що «серце їхнє далеко», Він закидає, що їх поведінка є лише зовнішньою, а внутрішнє буття – інше. І, як кажуть у народі, «шила в мішку не втаїш».

 Тобто те, чим живе наше серце, неминуче в тих чи інших обставинах проявляється, і що складніші обставини, то більше проявляється те, ким ми насправді є.  

Гал. 4, 28–5, 10 «Трохи закваски квасить усе тіло»

Якщо ми хоч трохи уявляємо технологію приготування хліба, то знаємо, що дріжджі або закваска дає тісту можливість рости, і з нього потім випікається хліб. Закваски до тіста, щоб воно росло, треба дуже мало, порівняно з тим, скільки треба всього решту. Але дуже важливо, щоб ця закваска була якісною, інакше, навіть велика її кількість не заквасить тіста, і воно не виросте.

Цим прикладом Господь вказує нам, християнам, що не розходиться в тому, щоб християн було багато, а лише в тім, щоб вони були тою якісною закваскою, яка може перемінювати тісто і перемінювати інших людей. Тому, найперше, маємо дбати за власну «якість». Якщо будемо християнами доброї якості, тобто правдивими, а не номінальними, тоді неминуче будемо преображувати і перемінювати всіх навколо себе, «квасити все тісто».

+Венедикт