Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
  • Чтв, 17/09/2015 - 00:00

Четвер шістнадцятого тижня

Мр. 7,24-30 «І сказав їй: «За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки»

 Із сьогоднішнього євангельського уривку на перший погляд може видатись жорстокою позиція Ісуса. Він досить різко відповідає жінці, яка з проханням припадає Йому до ніг: «Дай спершу, щоб діти наїлись». Таким чином Господь вказує, що Він прийшов найперше до вибраного народу, а лиш опісля можна говорити про поган.

Настирливість жінки у своєму проханні є прикладом для кожного. Коли ми справді чогось потребуємо, не маємо перейматися наскільки гідні перед Богом стати, наскільки ми заслуговуємо, але бути настирливими у проханні. Адже якщо швидко перестаємо просити чогось, це показує, що нам цього й не дуже треба. Бо ж Господь про це казав дуже просто: «Просіть, і дасться вам!»

 У Літургії ми багато разів кажемо: «Господи помилуй!», повторюючи Богові свої прохання. Тож у випробуваннях, труднощах і потребах не переставаймо уповати і просити Бога про наші потреби.

 

Еф. 1, 1 -  9 «Щоб ми стали його синами через Ісуса Христа»

Коли Ісус Христос приймає людську подобу, Він стає нам братом по природі, але й є Богом. Через свою божественну природу Він підносить нас до божественного життя. Ми втратили в собі це через Адама і Єви, але одночасно в особі Ісуса ми приймаємо цю божественну природу, Господь нас нею обдаровує.

Погляньмо, чи щодня ми розуміємо це, чи  живемо лише людськими зацікавленнями, бажаннями і стремліннями. Господь нас зробив своїми синами, наслідниками Царства Небесного. Що більше ми будемо про це пам’ятати і пригадувати, то більше будемо цим жити і відкривати правду про правдиве наше життя. Всі ми покликані через віру в Ісуса Христа, через Хрещення, через Святі Тайни стати учасниками цієї божественної природи!

+Венедикт