Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
  • Пон, 21/09/2015 - 00:00

Понеділок сімнадцятого тижня

Мр. 10, 46-52 «…Закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!»

 У сьогоднішньому Євангелії сліпий жебрак двічі кричить до Христа. Знаємо, що коли приїжджає якась поважна особа, світська чи церковна, завжди стараються створити певну  атмосферу, порядок, зберігати етикет. У часи, коли проповідував Ісус, учні й апостоли також старалися впорядкувати стосунки людей з Ним. Сліпий жебрак порушив таку благоговійну, спокійну ситуацію. Він, напевно, роками сидів і просив собі на прожиття, бо не міг працювати і залежав від ласки людей, але однієї миті, знаючи, що поряд проходить Христос, він усвідомив, що має унікальний шанс зцілитися.

 Очевидно, він чув про ті знаки, знамення і чуда, які творив Ісус, тому не просив в Нього хліба чи грошей, але того, чого дійсно потребував.

Отже, сьогоднішнє Євангеліє наголошує, що треба казати Богові про найважливіше, чого ми потребуємо, та мати відвагу настирливо просити цього у Бога, як жебрак.

 Це не означає, що треба кричати на молитві, але щоб  серце наше «вопіяло», кричало про те, чого потребуємо. Якщо справді в такому стані, в потребі прийдемо до Бога, Він готовий задовольнити і відповісти на будь-яке наше прохання.  

 

Еф. 1, 22–2, 3 «Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів»

Апостол нам нагадує, що примхи і похоті, які керували нами до навернення, не можуть мати в нас місця тепер. Оскільки ми хрестилися в Ім’я Христа і зодягнулися в Нього, маємо жити життям, яким жив Він, плекати собі ті думки, які були в Христі Ісусі, вподібнюватися до Нього у всьому.

Часто можемо спостерігати, що в неочікуваних ситуаціях можемо повестись несподівано для себе, зробити щось, чого від себе не чекали. Саме такі ситуації показують нам, що ми є в полоні наших емоцій, наших похотей і пристрастей. Стережімось усього, що віддаляє від Христа!

+Венедикт