Середа м'ясопусного тижня

Мр. 14, 43–15, 1: «Та він мовчав і нічого не відповідав».

З цього уривку видно, як починаються страждання Христа, Його Хресна Дорога, Голгота. І бачимо, як фарисеї, садукеї, книжники хотіли хоч якось спровокувати Ісуса, спіймати Його на слові. І тут маємо добрий приклад Христової мовчанки, який для нас є взірцем властивої поведінки у таких обставинах.

Адже дуже часто наше життя якраз будується на тому, що ми реагуємо на подразники: чиїсь слова, вчинки, появу, відсутність. Хтось щось сказав – ми відреагували; хтось якось повівся – ми знов відреагували… Але ж ми створені, щоб жити, а не реагувати. Жити, не зважаючи на обставини. Жити, розуміючи, що обставини дав нам Бог, значить Бог хоче, щоб ми в цих обставинах являли Його. Отже не просто жили від реакції до реакції, а не залежали від подразників, тобто мали повноту життя у Ньому.

Навчімося не залежно від обставин жити так, як цього від нас чекає Бог: в Ньому і для Нього!

1 Йо 3, 21–4, 6

«І що б ми не просили, одержуємо від нього».

Знаємо, що Святе Письмо є Богом натхненне. І бачимо, що Христос не говорив високих слів, які не мають стосунку до реального життя, а навпаки – давав нам точні вказівки на конкретні ситуації простими словами. Господь говорив слова правди. І коли Господь вказує, що все, що попросимо, отримаємо від Нього, Він говорить правду.

Чому ж ми просимо і не отримуємо? Найперше – самі не віримо, що Бог це може вчинити. А коли не віримо, то не є витривалі. Раз попросимо і якщо не отримаємо, то відступаємо. А це показує, що нам не дуже в це йшлося. Якщо хтось чогось бажає, то є наполегливий і впевнений. Чому ми не отримуємо? Бо зле просимо, бо самі не віруємо про що просимо. Тож просімо і чого б тільки ми не попросили, все отримаємо від Господа!

+Венедикт