П'ятниця 22-го тижня

Євангеліє

Лк. 10, 1–15

«Ідіть, ось я посилаю вас, як ягнят між вовки»

Дуже важливо пам’ятати, що наше народження – історичне і географічне, не є випадковим. Бог хотів, щоб я народився в певній нації, в певному історичному моменті. Саме Бог помістив мене в тих чи інших обставинах. Бог мене «послав» сюди. Тому мусимо усвідомлювати те Боже післанництво. А коли Бог посилає, про що він каже сьогодні в Євангелії, то дає нам силу жити і діяти в цих обставинах.

Тому коли у нас буде ця свідомість і розуміння Божого післанництва, це завжди буде сповняти нас певністю, щоб мати цю відвагу – через будь-які обставини йти. Пам’ятаючи, що Бог завжди зі мною і Саме Він хоче мене тут бачити.

Апостол

Кол. 4, 10–18

«Він завжди змагається за вас у молитвах»

Так багато людей ставить нам Бог на нашій життєвій дорозі: і тих, які нам приносять радість, і тих, які приносять смуток. З одними нам приємно спілкуватись, інші для нас є тягарем. Однак не даремно посилає нам їх Бог. Кожна людина дає нам можливість послужити їй, як Господові. Коли ж не можемо допомогти їм через брак фізичних, фінансових можливостей, чи неприязні поміж нами і людьми, яких стрічаємо, то маємо можливість завжди молитися за них.

Апостол вчить нас обстоювати інших в молитвах, віддавати їх Богові. Це одне з наших завдань і покликань. Бо, навіть за найбільшого бажання, своїми лише зусиллями, порадами, грішми не завжди можемо вирішити проблеми і потреби людей, які є довкола. Але коли будемо віддавати їх Господові в молитві, то Він зуміє влаштувати все якнайкраще.

+Венедикт