Вівторок 23-го тижня

Євангеліє

Лк. 11, 1–10

«Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять»

Коли Господь каже «просіть – і дасться вам», то не ставить ніякої умови. Лише каже – хто просить,то дасться йому.

Отож, коли ми просимо щось у Бога, маємо самі повірити, що у Нього це можливо. Для Бога немає речей неможливих. Проте коли ми просимо щось у Бога, то шукаємо алібі для Господа - чому  Він не дає: бо я недостойний, я грішний, тому, що маю терпіти, це мені таке покарання та інакше.

 Бог не потребує, щоб ми Його виправдовували, Бог потребує нашої віри. Тому завжди, коли приступаємо до Господа з якимось проханням, маємо самі себе запитати: чи ми самі віримо в здійснення того, про що просимо?

Апостол

1Сол. 1, 6–10

«Ви стали зразком для всіх віруючих»

Кожен з нас в своєму житті шукає і прагне мати осіб, яких бачить ідеалами, на яких рівняється чи наслідує.  Люди завжди шукають когось, хто був би для них зразком. Можливо, нам не вдається жити ідеальним християнським життям, але завжди очікуємо і сподіваємося, що був би хтось, хто б так жив.

Ми живемо не лише для влаштування своїх стосунків з Богом, навіть не для лише для свого спасіння, своєї святості, а наше життя завжди є взірцем для інших. Приклад ми показуємо завжди: чи усвідомлюємо це, чи ні. Але питання тільки, який приклад ми даємо для інших, гідний християнина чи злий?

+Венедикт