Середа 23-го тижня

Євангеліє

Лк. 11, 9–13

 «Коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більше Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!»

У житті буває так, що іноді люди, які оточують нас, наші близькі чи рідні, в одних випадках йдуть нам назустріч, допомагають, сприяють, підтримують нас, а в інших – навпаки, можливо, через якесь пережиття чи настрій, можуть нам відмовити або навіть завдати болю, відповісти різко чи категорично.

 Господь же є Той, Який завжди і повсякчас людині прагне добра. Бог є сталий, тому не може міняти своїх позицій, бути під впливом чогось, наприклад, нашого гріха чи доброго вчинку. Бог завжди один і той самий. Як каже Євангеліє – Він є добрий. Тому маємо бути свідомі цієї Божої доброти, Божої любові, і мусимо вірити, що все, що дає нам Бог в нашому житті, Він дає нам виключно для нашого добра, для нашої користі,для нашого освячення і спасіння!

Апостол

1Сол. 2, 1–8

«Стараючись подобатися не людям, а Богові»

Часто ми дбаємо про те, щоб люди про нас говорили добре, дбаємо про те, щоб якнайкраще виглядати в очах своїх ближніх, особливо тих, яких ми цінуємо, які є важливі для нас. Часто буває так, що ми граємо роль, думаючи, як би краще виглядати в очах інших, замість того, щоб просто жити і бути собою. Це попереднє, не може бути двигуном всього життя, бо ми станемо роздвоєні та не встоїмося.

Що Бог би сказав, чи подобається наше життя Йому, як наші вчинки виглядають в Божих очах? Якщо у присутності поважних людей ми змінюємо свою поведінку, а забуваємо, що завжди є в присутності Божій, то кому ми тоді стараємось сподобатись?

+Венедикт