Субота 23-го тижня

Євангеліє

Лк. 8, 16–21

«Вважайте, отже, як слухаєте»

У часі Божественної Літургії ми часто чуємо слова «Будьмо уважні!» Бачимо, що Бог промовляв дві тисячі років тому такими ж словами до свого народу, і зараз Він так само неперестає промовляти в нашому житті.

Маємо бути уважні до голосу Божого, який особливо можемо почути в часі найбільшої зустрічі з Ним – на молитві. Вслухатися в ті порухи серця, в ті пережиття, які нам Бог дає; вслухатися в Бога через ті чи інші слова, які нам хтось промовляє; вслухатися в події, які відбуваються в нашому житті; вслухатися в ті чи інші свої відчуття… Бог для того нам і дав два вуха, щоб ми вслухалися, що діється навколо нас.

Ми здебільшого звикли, що все, що діється, немовби якесь тло, а коли ми вслухаємося в події, в ситуації, в пережиття, то можемо побачити, що це немовби велика симфонія. І завжди Бог присутній в нашому житті, а лише ми не завжди готові та спроможні Його почути!

Апостол

2Кор. 8, 1–5

«Їхня надмірна радість та їхня глибока бідність вилилась без краю на їхню багату щедрість»

Дуже часто ми нарікаємо на обставини, які є, нарікаємо на людей, які нас оточують, нарікаємо самі на себе, як ми не вміємо приносити плоди, не вміємо у цьому всьому плодоносити. Ці наші проблеми, скорботи, труднощі  та трудні ситуації, це є обставини, які нам дав Бог. Часто ми думаємо, що коли б мали достаток, могли б комусь допомагати чи вирішувати щось. А той, що має достаток, каже, що коли мав би менше всього цього, то міг би іншими зайнятись.

Ми завжди маємо претензії до обставин. Вміймо побачити, що саме в цих обставинах Бог хоче, щоб ми приносили плоди, щоб ми щедро плодоносили і вміли в тих обставинах робити щось важливе, до чого він нас призначив.

+Венедикт