Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

25-та Неділя

Євангеліє

Лк. 10, 25–37

«Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки? Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя”»

Напевно, не було такого дня у житті будь-кого з нас, коли б ми не мали нагоди від Бога чинити милосердя. Бог завжди посилає нам такі ситуації, де ми можемо виявити своє милосердя, тим самим вподібнюючись до Нього – Який один є досконало милосердним!

Звичайно, бути милосердним непросто, особливо тоді, коли перед нами людина, яка, за нашими мірками, цього милосердя не заслуговує. Але як часто ми самі не заслуговуємо Божого милосердя… Але як гаряче в своєму серці ми цього Божого милосердя прагнемо!

Тому бути правдиво милосердними можемо, якщо пам’ятаємо, що ми теж не завжди заслуговуємо на милосердя нашого Господа, але Він все ж милосердиться над нами.

Якщо хочемо бути Його дітьми, то маємо так само великодушно виявляти милосердя до інших, як це робить Він. Чинити милосердя тому, хто сказав нам неправду, хто підвів нас, хто повівся з нами несправедливо. Як також чинити милосердя тому, хто нам зробив щось добре, хто сказав мені добре слово, хто закрив очі на мої недоліки.

Так, як ми чекаємо Божого милосердя і милосердя від ближнього, так і ближній чекає, що ми будемо до нього милосердні, а Бог очікує від нас, що це милосердя, яке Він виявляє до нас, ми подаруємо ближнім!

Апостол

Еф 4, 1–6

«Терплячи один одного в любові»

Ми завжди прагнемо, щоб змінилися ми, все для цього робимо. Також очікуємо щоб змінилися інші, навіть стараємося їх змінювати, якось їм допомагати, впливати, але часто це не дає якихось результатів. Інші так само прагнуть змінити нас, нам в чомусь допомогти, і також їм це не одразу вдається. Тому апостол вказує цю площину стосунків – терпіти один одного в любові, з терпеливістю прийняти один одного.

Це дуже важливо, так і Господь «довго терпить» нас. Господь не кидає одразу з неба каміння чи громи, коли ми чинимо якісь неправильні кроки, або ж робимо якісь гріхи. Він любить нас і очікує нашої зміни. Так само і ми повинні наслідувати Господа у наших стосунках – любов’ю покривати гріхи одні до одних, з терплячістю приймати один одного, бо кожен з нас потребує часу щоби змінитися, наблизитись до Господа.

Завжди пам’ятаймо, що «Бог полюбив нас, коли ми були ще грішниками», відтак стараймося любити своїх ближніх, незважаючи на їхні недосконалості!

+Венедикт