Субота 26 тижня

Євангеліє

Лк. 9, 57–62

 «Іди за мною!»

 Християнство завжди очікує від людини радикалізму. Христос каже: «Кажіть: так-так, ні-ні», або вказує: «Не будьте літеплі: або гарячі, або холодні». 

 Ми часто привчаємося жити християнською культурою, молитися, ходити до церкви, ну і сповідатися, причащатися. І десь в серці ми ділимо своє життя на церковне і, як часто кажуть, на особисте. Але Бог очікує від нас, що ми будемо іти за ним у всіх обставинах свого життя. Не тільки в церкві під час Святої Літургії! Бог хоче, щоб ми були вірні Йому всюди, щоб ми йшли за Ним повсякчас, щоб виконували Його заповіді і жили за Євангелієм кожної миті нашого життя. Тому від християнства не можна взяти відпустки, поїхати на вихідні чи зробити перерву... Християнство у нашому житті або є, або його нема. Християнства не буває наполовину. 

Апостол

Гал. 3, 8–12

«Праведний з віри буде жити»

Що є віра? Це уповання на Бога у будь-яких обставинах, довіра до Господа, що все Він допускає тільки для нашого добра. Наші життєві обставини завжди ставлять пробу нашій вірі, виявляють те, наскільки ми покладаємося на Бога у різноманітних обставинах.

Усе наше життя є пробою нашої віри, і що складніша ситуація, то легше виявити наскільки сильною є наша віра. Тому завжди дбаймо за свою віру, пильнуймо своє серце, щоб повсякчас уповало і покладалося на Господа.

Пригляньмося до нашого життя: скільки разів ця віра спрацювала і тоді дала свої результати. Наше життя дає нам досвід, що покладатися на Бога варто, та цю довіру до Бога треба в собі розвивати. Що більше будемо покладатися, вірити, то більше наша віра буде зростати. Йдімо крок за кроком, відтак малими кроками дійдемо до великої віри!

+Венедикт